І ось як воно читається зараз (переклад Галина Панченко:
Чоловіки та дружини, сини та матері, брати і сестри тремтіли, дивуючись. "Ми ж думали, що війна йде на чужій території! Що жорстокість басилея - запорука нашої безпеки! І ось протверезіння - син Зевса продовжує війну, але війна прийшла до нас... Чого чекати завтра? Басилей, звичайно, помститься. Але як же не хочеться, щоб він мстився за мене! Скільки днів триватиме цей жах? Скільки років?!"
Чужа війна з предмета гордості перетворилася на спис, занесений для удару. Чужий спис, чужий удар; мої груди і наша біда. Ще нещодавно тиринфяни хвалилися недоторканністю перед фіванцями та трахінянами. Пишались, натякали на обраність.
Тепер, уявляючи зловтіху вчорашніх заздрісників, Тиринф усвідомлював всю ницість свого падіння.
Якщо Персей нас захищав, то чому не захистив?
Якщо не захистив – чому не здається?!
Тиринф кланявся Персею. Тиринф боявся Персея. Але Тиринф зітхнув би з полегшенням, помри Персей — від гніву бога, від старості, від випадкової хвороби.
"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго... Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий