Сергій Чаплигін: Нomines maxime homines

Античний світ створив унікальну систему освіти, у якій формувалася особистість з визначеними ціннісними орієнтаціями - саме тим, що відрізняло людину від тварини, елліна від варвара, вільного від рабів, політика від ідіота. 

Воно мало настільки універсальні функції, що випередило сучасну ідею культури у виховному її розумінні.

Метою цього процесу виховання було розвинути в людині здатність до почуття прекрасного,  інтелектуальної діяльності, естетичного відчуття міри та справедливості в справах суспільних і приватних.

Те, що давало відчуття гармонії та цілісності, оскільки базувалося на баченні світу, керованого принципом трансцендентної єдності, яка гармонійно керує людською душею, полісом та усім всесвітом.

І породжувало автентичне благородство (аристо), з яким пов'язується краса, фізична досконалість, прагнення досягти слави та уміння захистити в бою ці аристократичні чесноти.

А як ще мало вплинуло на учня читання Гомера? Якщо зразком є відвага Гектора, хитрість Одіссея, вірність старого пса Аргоса? Хто опише почуття, яке відчуває учень читаючи про добровільну смерть Сократа чи піднесену жертву Антігони? 

Але ж цей ідеал, сформований понад 25 століть тому, проходить і через всю нашу історію.

Професор Вернер Єґер в своїй книзі “Пайдея: Ідеали грецької культури”, яка  є класикою аристократичної думки та пам’яткою європейського гуманізму, нагадує нам, що каролінгське відродження, італійський ренесанс, французький класицизм, німецький ідеалізм (кожного разу, коли в Європі потрібно було забезпечити новий початок), європейці вдавалися до материнської культури - до античного  ідеалу формування 

особистості.

Назва цій системи освіти - пайдея, яка є класичним 

гуманізмом – основою європейської ідентичності та формуванням еліти.

Сьогодні ж, як зазначав К. С. Льюїс, автор “Хронік Нарнії”, великий будитель дитинства, професор середньовічної літератури, який знав ціну минулого, “ми створюємо людей без сердець і очікуємо від них чесноти та сміливості. Ми знущаємося над честю і вражені, знаходячи серед нас зрадників”.

Бо дехто аж дуже хоче позбавити нас всієї спадщини в ім’я запрограмованої амнезії суспільства, розчинення людини в безформній сірій масі та падінням в тоталітарне сьогодення.

У цій фазі інверсії цінностей, замість того, щоб просто впасти в  песимізм, вільні люди мають місію підтримувати ідеали пайдеї як революційний акт та моральний обов’язок.