У концепції Івана Єфремова індо-грецька цивілізація постає як унікальний історичний прецедент успішного протистояння Інферно – сили соціального та психологічного занепаду, завдяки гармонійному синтезу раціоналізму еллінської філософії та духовної глибини індійської думки, що дозволило створити суспільство, орієнтоване на самовдосконалення людини та подолання тиранії обставин. Цей досвід, на думку І. Єфремова, не лише слугує зразком того, як цивілізація може чинити опір ентропії в минулому, але й стає фундаментальною матрицею для відродження найвищих гуманістичних цінностей у майбутньому «Комуністичному Еллінізмі», де науковий прогрес, соціальна справедливість та естетичне виховання об'єднаються для остаточної перемоги над залишками інфернальності в людській природі та суспільстві.
"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго... Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий