28.04.2026

Босфор


 "...А там, де Босфор, де руїни, 
де вітер стогнав у блакиті, 
я бачу красу України, 
у золоті й мармурі вдітій" 

(Ліна Костенко, "Берестечко")

21.04.2026

AVE!

 AVE IVPPITER OPTIMVS MAXIMVS!

AVE MARS PATER!

AVE VESTA MATER!

AVE IANVS QVIRINVS!

AVE BELLONA PRONVBA!

AVE SOL INVICTVS!

AVE ROMA VICTRIX!

21 апреля — день, когда Рим празднует своё рождение, тысячелетняя история, которая и сегодня продолжает говорить с миром через силу своей идентичности.  

Рим был колыбелью Западной цивилизации, это музей под открытым небом, это культура и память, наследие, которое продолжает вдохновлять настоящее. Это столица нашей чудесной Италии.  

С праздником, Рим, Вечный Город!

26.03.2026

Илья Лазаренко: Пантера Диониса

Ровно пять лет назад я эмигрировал на Кипр и ни мгновения об этом не пожалел, слава Дионису. С большим интересом наблюдая за исторической родиной, я фиксирую реализацию всех своих прогнозов. 

А ведь я всегда любил Восточное Средиземноморье, древнюю Элладу, и вот неожиданно для себя погрузился в эту природу, космос. Это странно. 

В 2002 году написал стихотворение даже во славу местных богов заочно. 

Пантера

Где жёсткие листья растут средь камней,
Где звонкие воды питают ручей -
Как желты глаза твои, о пантера!

Где в пляске сатиры собрались гурьбой,
Где толпы менад восклицают "эвой!" -
Как гибок стан твой, о пантера!

Где Бог Опьянённый Вакх Бассарей
С собой увлекает безумных людей -
Как ловок прыжок твой, о пантера!

Где оргия верных, увитых плющом,
Им кажется дивным и красочным сном -
Как чёрен шёлк твой, о пантера!

Где тёплые волны на берег бегут,
Где хоры цикад о Загрее поют -
Как беспощаден взгляд твой, о пантера!

20.03.2026

Гімни Тімноса Лікостомона (Tymnos Lykostomon, Τύμνος Λυκοστομον)

Хайре Фос, Хайре Зое,
Хайре Нус, Хайре Косме

(Χαῖρε "вітай, будь у благодаті, будь у світлі", Φῶς - світло, Ζωή - життя, Νοῦς - розум, Κόσμος - всесвіт)


Гімн богині Гері та її птахові - Павичу

О, Геро велика, царице Олімпу,
Золототронна, сувора, вічна мати,
Охороннице клятв і священного шлюбу,
Ти — закон, що ніхто не посмів порушити.

У вінці із хмар ти над світом постаєш,
Твій погляд — мов грім, твій присуд — мов доля.
Перед тобою схиляються боги й смертні,
І навіть Зевс шанує волю твою.

Поруч із тобою — павич багатоокий,
Живий небосхил на розкритих крилах.
У кожній пір'їні — пам’ять і пильність,
Сто очей Аргуса дивляться крізь міф.

Він крокує гордо, мов стяг величі,
Розгорнувши хвіст колесом небесної краси.
Він — знак царської, строгої гармонії,
Віддзеркалення твоєї висоти.

О, Геро, бережи нас у союзах і клятвах,
У силі обіцянок, у честі й труді.
Навчи нас стояти, не гнутись намарно,
І бути вірними — світу, собі і долі.

Хай лунає цей гімн під склепінням неба,
Хай несе його павич крізь віки:
Слава Гері — владарці Олімпу,
Непохитній, як вічність сама.

https://suno.com/s/HIzGIZsdsq8gXiYi

https://suno.com/s/LIYdjUtc82YwAv2q


Гимн богині Афіні і її птиці - Сові

О, Афіно Паллада, світло розуму чистого,
Народжена з думки, зі шолома — закон,
Ти — спис, що не знає сліпого насильства,
Ти — мудрість, що бачить і день, і нічний схил.

Діва війни без шаленства і гніву,
Ти вчиш перемагати не силою рук,
А ясністю думки, порядком і мірою,
Де кожен удар — це зважений рух.

Поруч з тобою — сова нічна,
Безшумне крило над тишею дум.
Її очі — колодязі істини давньої,
Вони бачать те, що приховує шум.

В темряві світу вона не сліпа,
Бо знання народжується в тиші.
Сова — не страх, а спокійний суд,
Що відділяє істинне від зайвого й нижчого.

О, Афіно, наставнице міст і героїв,
Захиснице законів, ремесел, наук,
Навчи нас мислити перед ударом,
І тримати свій розум, мов добре напружений лук.

Хай цей гімн лунає крізь простір і  час,
Під зірками, де пам’ять жива:
Слава Афіні, богині мудрості вічної,
І сові — її знаку ясного розуму.


Which is your favorite monument in Greece?

 


"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго... Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..."
(Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).