Поиск по этому блогу / Reserch

15.05.2026

Minoan Queen

 


Venere Callipigia, Afrodite Callipigia, Калліпіга / Leda, the mother of Helen of Troy, and her perfect ass


Калліпіга
(від грец. καλλίπυγος, що буквально означає «прекраснозада») — це один із найвідоміших епітетів давньогрецької богині кохання та краси Афродити (Венери). У Стародавній Греції та Римі пишні стегна та сідниці вважалися еталоном жіночої краси.

Цей термін найчастіше асоціюється з відомою античною мармуровою статуєю — Венерою Калліпігою.

Походження образу: Вважається, що римська мармурова статуя є копією втраченої давньогрецької бронзової скульптури. За легендою, вона була створена на честь двох сестер із Сіракуз (Сицилія), які змагалися за те, у кого з них красивіші форми.

Оригінал: Найвідоміша збережена антична статуя датується приблизно I або II століттям н.е. 

У 2026 році вона експонується в Національному археологічному музеї Неаполя, Італія.

Композиція: Скульптура зображує богиню, яка грайливо підняла туніку, щоб милуватися своїм відображенням і розкішними формами у дзеркалі чи воді.

Поширення: У XVIII–XIX століттях образ став дуже популярним. Мармурові копії статуї прикрашають багато європейських парків та палаців, зокрема відому скульптуру можна побачити у парку Павловська.

Також у сучасному контексті цей термін може вживатися як жартівлива чи літературна назва розкішних жіночих сідниць.

О, Калліпіго, ніжна серед луків,
Що ходиш легко, мов подих весни,
Твоя краса — не в холоді мармуру,
А в русі живого, теплого тіла.

Там, де струмки торкаються каміння,
І трави хиляться під вітром,
Ти ступаєш — і сама земля
Радіє ритму твоїх кроків.

Не лише обличчя дарує чарівність,
Не лише очі полонять серця,
А гармонія тіла, як спів ліри,
Зачаровує тих, хто дивиться.

О, форма, що рухається, мов хвиля,
О, краса, що не знає сорому,
Бо в ній — закон природи,
І таємниця радості буття.

Німфи ідуть за тобою сміючись,
І навіть сатири стихають на мить,
Коли твоя постать зникає між деревами,
Як сонячний промінь у листі.

Ти вчиш людей не відвертати погляду,
А бачити красу без страху,
Бо тіло — не тінь і не гріх,
А дар, що співає у світлі.

О, Калліпіго, прийми цей гімн,
Не як лестощі, а як правду:
Краса — це рух, це життя, це радість,
Що не ховається від світу.

Хай сміх твій лунає серед долин,
Хай крок твій буде як ритм танцю,
Щоб навіть серйозні серця
Навчилися легкості й світлу.

Слава тобі, німфо веселої форми,
Що даруєш світові гармонію.
Бо там, де є краса без страху,
Там живе і свобода душі.

О Калліпіго - Прекраснозада!
О Калліпіго - Прекраснозада!..




Leda, the mother of Helen of Troy, and her perfect ass.



Ritual dance in honour of Aphrodite








02.05.2026

Фридрих Ницше: Надо обновить идею эллинизма

"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго...Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..." 

(Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).

28.04.2026

Босфор


 "...А там, де Босфор, де руїни, 
де вітер стогнав у блакиті, 
я бачу красу України, 
у золоті й мармурі вдітій" 

(Ліна Костенко, "Берестечко")

21.04.2026

AVE!

 AVE IVPPITER OPTIMVS MAXIMVS!

AVE MARS PATER!

AVE VESTA MATER!

AVE IANVS QVIRINVS!

AVE BELLONA PRONVBA!

AVE SOL INVICTVS!

AVE ROMA VICTRIX!

21 апреля — день, когда Рим празднует своё рождение, тысячелетняя история, которая и сегодня продолжает говорить с миром через силу своей идентичности.  

Рим был колыбелью Западной цивилизации, это музей под открытым небом, это культура и память, наследие, которое продолжает вдохновлять настоящее. Это столица нашей чудесной Италии.  

С праздником, Рим, Вечный Город!

26.03.2026

Илья Лазаренко: Пантера Диониса

Ровно пять лет назад я эмигрировал на Кипр и ни мгновения об этом не пожалел, слава Дионису. С большим интересом наблюдая за исторической родиной, я фиксирую реализацию всех своих прогнозов. 

А ведь я всегда любил Восточное Средиземноморье, древнюю Элладу, и вот неожиданно для себя погрузился в эту природу, космос. Это странно. 

В 2002 году написал стихотворение даже во славу местных богов заочно. 

Пантера

Где жёсткие листья растут средь камней,
Где звонкие воды питают ручей -
Как желты глаза твои, о пантера!

Где в пляске сатиры собрались гурьбой,
Где толпы менад восклицают "эвой!" -
Как гибок стан твой, о пантера!

Где Бог Опьянённый Вакх Бассарей
С собой увлекает безумных людей -
Как ловок прыжок твой, о пантера!

Где оргия верных, увитых плющом,
Им кажется дивным и красочным сном -
Как чёрен шёлк твой, о пантера!

Где тёплые волны на берег бегут,
Где хоры цикад о Загрее поют -
Как беспощаден взгляд твой, о пантера!
"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго... Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..."
(Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).