.jfif)
15.05.2026
Venere Callipigia, Afrodite Callipigia, Калліпіга
Калліпіга (від грец. καλλίπυγος, що буквально означає «прекраснозада») — це один із найвідоміших епітетів давньогрецької богині кохання та краси Афродити (Венери). У Стародавній Греції та Римі пишні стегна та сідниці вважалися еталоном жіночої краси.
Цей термін найчастіше асоціюється з відомою античною мармуровою статуєю — Венерою Калліпігою.
Походження образу: Вважається, що римська мармурова статуя є копією втраченої давньогрецької бронзової скульптури. За легендою, вона була створена на честь двох сестер із Сіракуз (Сицилія), які змагалися за те, у кого з них красивіші форми.
Оригінал: Найвідоміша збережена антична статуя датується приблизно I або II століттям н.е.
У 2026 році вона експонується в Національному археологічному музеї Неаполя, Італія.
Композиція: Скульптура зображує богиню, яка грайливо підняла туніку, щоб милуватися своїм відображенням і розкішними формами у дзеркалі чи воді.
Поширення: У XVIII–XIX століттях образ став дуже популярним. Мармурові копії статуї прикрашають багато європейських парків та палаців, зокрема відому скульптуру можна побачити у парку Павловська.
Також у сучасному контексті цей термін може вживатися як жартівлива чи літературна назва розкішних жіночих сідниць.
О, Калліпіго, ніжна серед луків,
Що ходиш легко, мов подих весни,
Твоя краса — не в холоді мармуру,
А в русі живого, теплого тіла.
Що ходиш легко, мов подих весни,
Твоя краса — не в холоді мармуру,
А в русі живого, теплого тіла.
Там, де струмки торкаються каміння,
І трави хиляться під вітром,
Ти ступаєш — і сама земля
Радіє ритму твоїх кроків.
Не лише обличчя дарує чарівність,
Не лише очі полонять серця,
А гармонія тіла, як спів ліри,
Зачаровує тих, хто дивиться.
О, форма, що рухається, мов хвиля,
О, краса, що не знає сорому,
Бо в ній — закон природи,
І таємниця радості буття.
Німфи ідуть за тобою сміючись,
І навіть сатири стихають на мить,
Коли твоя постать зникає між деревами,
Як сонячний промінь у листі.
Ти вчиш людей не відвертати погляду,
А бачити красу без страху,
Бо тіло — не тінь і не гріх,
А дар, що співає у світлі.
О, Калліпіго, прийми цей гімн,
Не як лестощі, а як правду:
Краса — це рух, це життя, це радість,
Що не ховається від світу.
Хай сміх твій лунає серед долин,
Хай крок твій буде як ритм танцю,
Щоб навіть серйозні серця
Навчилися легкості й світлу.
Слава тобі, німфо веселої форми,
Що даруєш світові гармонію.
Бо там, де є краса без страху,
Там живе і свобода душі.
О Калліпіго - Прекраснозада!
О Калліпіго - Прекраснозада!..
02.05.2026
Фридрих Ницше: Надо обновить идею эллинизма
(Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).
28.04.2026
Босфор
"...А там, де Босфор, де руїни,
де вітер стогнав у блакиті,
я бачу красу України,
у золоті й мармурі вдітій"
(Ліна Костенко, "Берестечко")
21.04.2026
AVE!
AVE MARS PATER!
AVE VESTA MATER!
AVE IANVS QVIRINVS!
AVE BELLONA PRONVBA!
AVE SOL INVICTVS!
AVE ROMA VICTRIX!
21 апреля — день, когда Рим празднует своё рождение, тысячелетняя история, которая и сегодня продолжает говорить с миром через силу своей идентичности.
Рим был колыбелью Западной цивилизации, это музей под открытым небом, это культура и память, наследие, которое продолжает вдохновлять настоящее. Это столица нашей чудесной Италии.
С праздником, Рим, Вечный Город!
06.04.2026
New Centre for Hellenic Culture
The Centre for Hellenic Culture
Bridging the Ages: From Homer to Byzantine Grandeur
28.03.2026
26.03.2026
Илья Лазаренко: Пантера Диониса
А ведь я всегда любил Восточное Средиземноморье, древнюю Элладу, и вот неожиданно для себя погрузился в эту природу, космос. Это странно.
В 2002 году написал стихотворение даже во славу местных богов заочно.
Пантера
Где жёсткие листья растут средь камней,
Где звонкие воды питают ручей -
Как желты глаза твои, о пантера!
Где в пляске сатиры собрались гурьбой,
Где толпы менад восклицают "эвой!" -
Как гибок стан твой, о пантера!
Где Бог Опьянённый Вакх Бассарей
С собой увлекает безумных людей -
Как ловок прыжок твой, о пантера!
Где оргия верных, увитых плющом,
Им кажется дивным и красочным сном -
Как чёрен шёлк твой, о пантера!
Где тёплые волны на берег бегут,
Где хоры цикад о Загрее поют -
Как беспощаден взгляд твой, о пантера!
20.03.2026
Гімни Тімноса Лікостомона (Tymnos Lykostomon, Τύμνος Λυκοστομον)
.png)
Хайре Фос, Хайре Зое,
Хайре Нус, Хайре Косме
(Χαῖρε "вітай, будь у благодаті, будь у світлі", Φῶς - світло, Ζωή - життя, Νοῦς - розум, Κόσμος - всесвіт)
Гімн богині Гері та її птахові - Павичу
О, Геро велика, царице Олімпу,
Золототронна, сувора, вічна мати,
Охороннице клятв і священного шлюбу,
Ти — закон, що ніхто не посмів порушити.
Золототронна, сувора, вічна мати,
Охороннице клятв і священного шлюбу,
Ти — закон, що ніхто не посмів порушити.
У вінці із хмар ти над світом постаєш,
Твій погляд — мов грім, твій присуд — мов доля.
Перед тобою схиляються боги й смертні,
І навіть Зевс шанує волю твою.
Поруч із тобою — павич багатоокий,
Живий небосхил на розкритих крилах.
У кожній пір'їні — пам’ять і пильність,
Сто очей Аргуса дивляться крізь міф.
Він крокує гордо, мов стяг величі,
Розгорнувши хвіст колесом небесної краси.
Він — знак царської, строгої гармонії,
Віддзеркалення твоєї висоти.
О, Геро, бережи нас у союзах і клятвах,
У силі обіцянок, у честі й труді.
Навчи нас стояти, не гнутись намарно,
І бути вірними — світу, собі і долі.
Хай лунає цей гімн під склепінням неба,
Хай несе його павич крізь віки:
Слава Гері — владарці Олімпу,
Непохитній, як вічність сама.
https://suno.com/s/HIzGIZsdsq8gXiYi
https://suno.com/s/LIYdjUtc82YwAv2q
Гимн богині Афіні і її птиці - Сові
О, Афіно Паллада, світло розуму чистого,
Народжена з думки, зі шолома — закон,
Ти — спис, що не знає сліпого насильства,
Ти — мудрість, що бачить і день, і нічний схил.
Народжена з думки, зі шолома — закон,
Ти — спис, що не знає сліпого насильства,
Ти — мудрість, що бачить і день, і нічний схил.
Діва війни без шаленства і гніву,
Ти вчиш перемагати не силою рук,
А ясністю думки, порядком і мірою,
Де кожен удар — це зважений рух.
Поруч з тобою — сова нічна,
Безшумне крило над тишею дум.
Її очі — колодязі істини давньої,
Вони бачать те, що приховує шум.
В темряві світу вона не сліпа,
Бо знання народжується в тиші.
Сова — не страх, а спокійний суд,
Що відділяє істинне від зайвого й нижчого.
О, Афіно, наставнице міст і героїв,
Захиснице законів, ремесел, наук,
Навчи нас мислити перед ударом,
І тримати свій розум, мов добре напружений лук.
Хай цей гімн лунає крізь простір і час,
Під зірками, де пам’ять жива:
Слава Афіні, богині мудрості вічної,
І сові — її знаку ясного розуму.
19.03.2026
15.03.2026
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго... Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..." (Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).