Україна – заповітний храм Елінізму Північного Причорномор'я
Україна – заповітний храм Елінізму Північного Причорномор'я / Украина - заветный храм Эллинизма Северного Причерноморья / Ukraine is the cherished temple of Hellenism in the Northern Black Sea region / Η Ουκρανία είναι ο αγαπημένος ναός του Ελληνισμού στη Βόρεια περιοχή της Μαύρης Θάλασσας / Ucraina est templum carissimum Hellenismi in regione septentrionali Ponti Euxini
Нова реконструкція найстарішого збереженого зображення Александра Македонського, написаного у 336 році до нашої ери, коли йому було 20 років.
У проекті ReVis використано передові методи сканування для відновлення фрески з зображенням полювання на фасаді гробниці батька Александра, Філіпа II, з підвищеною точністю.
Exciting news! A new website for the Centre for Hellenic Culture.
We are committed to providing you with an improved online experience to highlight our mission and forthcoming activities. Please stay tuned for the official launch. In the meantime, you can contact us at centrehellenicculture@hotmail.com or visit our current page at http://centrehellenicculture.weebly.com/
Buddhism was born in India, but it was Hellenism that transformed it into a universal artistic and cultural force.
The map represents the maximum envelope of Hellenic operations in Asia. The northern and eastern boundaries reflect the permanent administrative limits of Greco-Bactria, validated by the excavations at Ai-Khanoum and trade indicators in Kashgar. The eastern and southern sectors in India differentiate between permanent administration, stopping near Mathura, and maximum military campaign limits, extending to Pataliputra in the east, and Barygaza and Surat in the south. These campaigns are fully documented in contemporary Indian texts like the Yuga Purana and Patanjali’s Mahabhasya.
Crucially, the map separates military conquest from mercantile activity. While the Indo-Greek army’s southern campaigns halted at Surat, all points further south, beginning at Simylla and extending to the deep southern colonies, reflect purely peaceful maritime trading posts. These commercial settlements are verified by Ptolemy’s Geography and corroborated by extensive Roman-Hellenistic pottery excavations at sites like Arikamedu, identified with Poduca.
Poster by artist Gustav Klimt featuring Theseus slaying the Minotaur & Athena. Created for the Vienna Secession. Lithograph w/ gold print on paper, 1898. Image: Leopold Museum, Vienna.
Калліпіга (від грец. καλλίπυγος, що буквально означає «прекраснозада») — це один із найвідоміших епітетів давньогрецької богині кохання та краси Афродити (Венери). У Стародавній Греції та Римі пишні стегна та сідниці вважалися еталоном жіночої краси.
Цей термін найчастіше асоціюється з відомою античною мармуровою статуєю — Венерою Калліпігою.
Походження образу: Вважається, що римська мармурова статуя є копією втраченої давньогрецької бронзової скульптури. За легендою, вона була створена на честь двох сестер із Сіракуз (Сицилія), які змагалися за те, у кого з них красивіші форми.
Оригінал: Найвідоміша збережена антична статуя датується приблизно I або II століттям н.е.
У 2026 році вона експонується в Національному археологічному музеї Неаполя, Італія.
Композиція: Скульптура зображує богиню, яка грайливо підняла туніку, щоб милуватися своїм відображенням і розкішними формами у дзеркалі чи воді.
Поширення: У XVIII–XIX століттях образ став дуже популярним. Мармурові копії статуї прикрашають багато європейських парків та палаців, зокрема відому скульптуру можна побачити у парку Павловська.
Також у сучасному контексті цей термін може вживатися як жартівлива чи літературна назва розкішних жіночих сідниць.
О, Калліпіго, ніжна серед луків, Що ходиш легко, мов подих весни, Твоя краса — не в холоді мармуру, А в русі живого, теплого тіла.
Там, де струмки торкаються каміння, І трави хиляться під вітром, Ти ступаєш — і сама земля Радіє ритму твоїх кроків.
Не лише обличчя дарує чарівність, Не лише очі полонять серця, А гармонія тіла, як спів ліри, Зачаровує тих, хто дивиться.
О, форма, що рухається, мов хвиля, О, краса, що не знає сорому, Бо в ній — закон природи, І таємниця радості буття.
Німфи ідуть за тобою сміючись, І навіть сатири стихають на мить, Коли твоя постать зникає між деревами, Як сонячний промінь у листі.
Ти вчиш людей не відвертати погляду, А бачити красу без страху, Бо тіло — не тінь і не гріх, А дар, що співає у світлі.
О, Калліпіго, прийми цей гімн, Не як лестощі, а як правду: Краса — це рух, це життя, це радість, Що не ховається від світу.
Хай сміх твій лунає серед долин, Хай крок твій буде як ритм танцю, Щоб навіть серйозні серця Навчилися легкості й світлу.
Слава тобі, німфо веселої форми, Що даруєш світові гармонію. Бо там, де є краса без страху, Там живе і свобода душі.
О Калліпіго - Прекраснозада! О Калліпіго - Прекраснозада!..
Leda, the mother of Helen of Troy, and her perfect ass.
"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго... Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..." (Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).