A Greek woman examines an antique statue (circa 130 A.D.) at the Louvre

A Greek woman examines an antique statue (circa 130 A.D.) at the Louvre.

Credit: Dr. Clayton Forrester

Генрі Лайон Олді: "Онук Персея"

 Роман "Онук Персея" український колективний письменник Генрі Лайон Олді написав у 2010-2011 р. 

І ось як воно читається зараз (переклад Галина Панченко:

Чоловіки та дружини, сини та матері, брати і сестри тремтіли, дивуючись. "Ми ж думали, що війна йде на чужій території! Що жорстокість басилея - запорука нашої безпеки! І ось протверезіння - син Зевса продовжує війну, але війна прийшла до нас... Чого чекати завтра? Басилей, звичайно, помститься. Але як же не хочеться, щоб він мстився за мене! Скільки днів триватиме цей жах? Скільки років?!"

Чужа війна з предмета гордості перетворилася на спис, занесений для удару. Чужий спис, чужий удар; мої груди і наша біда. Ще нещодавно тиринфяни хвалилися недоторканністю перед фіванцями та трахінянами. Пишались, натякали на обраність.

Тепер, уявляючи зловтіху вчорашніх заздрісників, Тиринф усвідомлював всю ницість свого падіння.

Якщо Персей нас захищав, то чому не захистив?

Якщо не захистив – чому не здається?!

Тиринф кланявся Персею. Тиринф боявся Персея. Але Тиринф зітхнув би з полегшенням, помри Персей — від гніву бога, від старості, від випадкової хвороби.

Section of Parthenon entablature and column (reconstruction)."

 Chromolithograph image titled "Section of Parthenon entablature and column (reconstruction)." Date unknown. From the collection, 'Wonders: Images of the Ancient World' in the New York Public Library Digital Collections.

Сергій Чаплигін: Нomines maxime homines

Античний світ створив унікальну систему освіти, у якій формувалася особистість з визначеними ціннісними орієнтаціями - саме тим, що відрізняло людину від тварини, елліна від варвара, вільного від рабів, політика від ідіота. 

Воно мало настільки універсальні функції, що випередило сучасну ідею культури у виховному її розумінні.

Метою цього процесу виховання було розвинути в людині здатність до почуття прекрасного,  інтелектуальної діяльності, естетичного відчуття міри та справедливості в справах суспільних і приватних.

Те, що давало відчуття гармонії та цілісності, оскільки базувалося на баченні світу, керованого принципом трансцендентної єдності, яка гармонійно керує людською душею, полісом та усім всесвітом.

І породжувало автентичне благородство (аристо), з яким пов'язується краса, фізична досконалість, прагнення досягти слави та уміння захистити в бою ці аристократичні чесноти.

А як ще мало вплинуло на учня читання Гомера? Якщо зразком є відвага Гектора, хитрість Одіссея, вірність старого пса Аргоса? Хто опише почуття, яке відчуває учень читаючи про добровільну смерть Сократа чи піднесену жертву Антігони? 

Але ж цей ідеал, сформований понад 25 століть тому, проходить і через всю нашу історію.

Професор Вернер Єґер в своїй книзі “Пайдея: Ідеали грецької культури”, яка  є класикою аристократичної думки та пам’яткою європейського гуманізму, нагадує нам, що каролінгське відродження, італійський ренесанс, французький класицизм, німецький ідеалізм (кожного разу, коли в Європі потрібно було забезпечити новий початок), європейці вдавалися до материнської культури - до античного  ідеалу формування 

особистості.

Назва цій системи освіти - пайдея, яка є класичним 

гуманізмом – основою європейської ідентичності та формуванням еліти.

Сьогодні ж, як зазначав К. С. Льюїс, автор “Хронік Нарнії”, великий будитель дитинства, професор середньовічної літератури, який знав ціну минулого, “ми створюємо людей без сердець і очікуємо від них чесноти та сміливості. Ми знущаємося над честю і вражені, знаходячи серед нас зрадників”.

Бо дехто аж дуже хоче позбавити нас всієї спадщини в ім’я запрограмованої амнезії суспільства, розчинення людини в безформній сірій масі та падінням в тоталітарне сьогодення.

У цій фазі інверсії цінностей, замість того, щоб просто впасти в  песимізм, вільні люди мають місію підтримувати ідеали пайдеї як революційний акт та моральний обов’язок.

Сергій Чаплигін: Надати форму своєму існуванню…

Існує гомерівське визначення: «природа як основа, досконалість як мета, краса як обрій». 

Що означає ця «гомерівська тріада»?

1. Природа як основа означає повагу до природного порядку речей та його рівноваги як з екологічної, так і з антропологічної точок зору.

2. Досконалість як мета означає турботу про власну моральну чистоту, прагнення до адекватності мислення та дії, вимогливості до себе та подання прикладу іншим.

Зробити аристократичний ідеал своїм. Мати менше прав, ніж обов’язків. Передавати спадщину предків, захищати загальне благо. «Захищати» та «передавати» своїм прикладом, працею та родинними зв’язками, укоріненими у власній культурі.

3. Краса як обрій означає живити своє почуття краси з найкращих джерел та не дозволяти попасти під контроль потворності  (через уникнення вульгарності, дурості та інверсії цінностей). 

Шукати будь-якої можливості живити свій розум через споглядання краси,  проявляти, у межах своїх можливостей, цю турботу про красу аж до найменших повсякденних випадків, у речах, які нас оточують, оздобленні нашого дому, одязі. Випромінювати, пробуджувати і передавати це навколишнім – як дітям, так і дорослим. 

А головне – перестати бути пасивним свідком занепаду!

A mini Greek temple on the Scottish island of Rum

 A mini Greek temple on the Scottish island of Rum

Олег Двуреченский: Крито-индийская культура в цивилизационной концепции Ивана Ефремова

 На протяжении всего своего литературного творчества И.А. Ефремов  выдвигает научно-фантастическую гипотезу о существовании некой крито-индийской культуры, следы которой прослеживаются, как предполагал автор, на всем пространстве Ойкумены от Крита до Индии.

В своем сообщении мы бы хотели разобраться в том, как и на основании чего складывалась гипотеза И.А.Ефремова о существовании крито-индийской цивилизации, разобраться на основе современных достижений археологии, антропологии и лингвистики имеет ли эта гипотеза право на существование не только в рамках художественной литературы, но и шире, в рамках исторической  науки.

Одно из первых упоминаний крито-индийской культуры встречается в книге «Туманность Андромеды»:

«- Просто я плохо представляю крито-индийскую культуру.

- Вы  не знаете новых исследований.  Ее следы теперь находятся на огромном пространстве  от  Америки  через  Крит,  юг  Средней  Азии  и Северную Индию до Западного Китая» («Туманность Андромеды», Ефремов, 1986, гл.4, с.94).

Позднее в романе «Лезвие бритвы» Иван Антонович возвращается к этой же теме, дополняя ее новыми уточняющими материалами. В романе нигде не упоминается собственно крито-индийская культура, но по смыслу приведенных ниже цитат мы можем высказать предположение, что автор развивает свою гипотезу, наполняя ее данными археологии. Приведем эти цитаты:  в главе «Кольцо с хиастолитом»» герой романа Леонид Кириллович Андреев говорит:

   «Он рассказал мне о дравидийской  культуре,  распространившейся  четыре тысячи лет назад из Индии в Западный Китай и в нашу Среднюю Азию. Есть такая культура  Анау  —  названа  по  кишлаку  близ  Ашхабада,  чем-то  сверх замечательная,  но  якобы  у  нас  мало раскопанная,  как сетовал турецкий профессор.  Эта культура служит мостом между Индией и Критом, а тот,  в свою очередь,  с Северной Африкой.  Ее признаки обнаружены в пустыне Сахара.  Найдены удивительные по красоте маленькие скульптуры, рисунки, керамика» («Лезвие Бритвы», Ефремов, 1984, кн.2, гл. 2, с.26).

В главе «Звездный огонь» главный герой романа Иван Гирин формулирует следующий тезис:

Акрополь. Автор - Claudio Prati

Акрополь. Автор - Claudio Prati

The temples at Paestum in evening light, by 1860 Jules Coignet (1798–1860)

 The temples at Paestum in evening light, by 1860 Jules Coignet (1798–1860)