Читаю Плутарха.
Вражає не віддаленість, а навпаки, близькість людей античних до людства сучасного. Ніби й не було цих 2-3-х тичячоліть, що лягли поміж нами. Свіжістю погляду на світ, силою інтелекту, ступенем людяності вони, античні, можливо, переважають нас, теперішніх. Хто на порозі ХХІ століття може зрівнятися силою думки з Арістотелем чи іншими мислителями античності? Хто із сучасних державних мужів зрівняється щедрістю, виявом милосердя, шляхетністю зі, скажімо, лідером античного світу Олександром Македонським?..
Іншим вірили богам, інших дотримувалися звичаїв, але силою духу, мірою людяності ті далекі пращури були значно вищі за багатьох нинішніх, що кермують життям планети...
Тож вглядаймося пильніше в те, що було: яке там поле для роздумів!"
(Олесь Гончар. Щоденники (1995) // Слово і час. - 2003. - № 4. - с. 65)
"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго... Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..."
Комментариев нет:
Отправить комментарий