Василіс Ренесіс: Евмолп (Міфологія) / Vasilis Renesis: Εύμολπος ( Μυθολ.)

 Василіс Ренесіс: Евмолп (Міфологія)

Міфічний реформатор Елевсінських містерій та лідер жрецького роду Евмолпідів (див. нижче).

Гомерівський гімн Деметрі також згадує Евмолпа серед інших Елевсінських правителів, його зображено поруч із лебедем, відомим співочим птахом. Згідно з давньою традицією, мати Евмолпа Хіона, дочка Борея та Орейтії, таємно народила сина від Посейдона та, зі страху за батька, кинула новонароджене немовля в море. Потім Посейдон забирає немовля та відносить його до ефіопів, де віддає його своїй дочці від Амфітрити, Бентесікімен, на вигодовування. Коли ця дочка виростає, Евмолп бере її собі за дружину.

(Також згадується як мати Евмолпа Діопа, дружина Мусея та мати Триптолема або Евмолпа, яка, за іншими свідченнями, була дочкою Триптолема та матір'ю Евмолпа.).

(Також згадується як його дружина хтонічна богиня Дера або Дайра, якій поклонялися в Елевсіні та пізніше ототожнювали з Корою.).

Однак через свою ганебну поведінку щодо невісти він змушений разом із сином Ісмаром тікати до царя фракійців Тегірія, з дочкою якого він одружується. Однак, задумавши життя свого тестя, він залишає Фракію та прибуває до Елевсіна, де укладає договір про дружбу з елевсінянами. Після смерті тестя він повертається до Фракії та бере на себе царську владу. У війні між афінянами під керівництвом Ерехтея та елевсінянами Евмолп був запрошений і об'єднався з елевсінянами, очолюючи великі фракійські сили. Згідно з деякими міфами, Евмолп був переможений і вбитий разом зі своїми двома синами Ерехтеєм. За іншими, Ерехтей та Ісмар загинули в битві, і між двома народами було укладено договір, згідно з яким Елевсін залишався васалом Афін в обмін на те, що Евмолп та його нащадки назавжди мали б тримати жрецтво Деметри та Кори. Цей міф ґрунтувався на пам'яті про давнє суперництво між двома містами. Він одночасно пояснював впровадження містерійної релігії в Аттиці та надання привілеїв, якими родина Евмолпідів ніколи не переставала користуватися. Через це хранителі містерій завжди обиралися з цієї родини.

Illustration plate showing details of Byzantine women's headgear and jewelry

 Illustration plate showing details of Byzantine women's headgear and jewelry. Artist: Tom Tierney. Publication: Byzantine Fashions. Scope: Examples dating between the 4th and 13th centuries AD. Publisher: Dover Publications, USA, first published in 2002.

Take a look at the high-crowned examples in the top row. On some, you'll see strands of pearls cascading down the sides toward the ears and shoulders. This pendant arrangement was a striking feature of the Byzantine court and its language of imperial representation.

To really grasp this splendor, you need to look at the 6th-century San Vitale mosaics in Ravenna, Italy. There, Empress Theodora is depicted wearing her purple chlamys, a jeweled maniakis collar, a stemma crown, and pearl and jewel pendants falling to her shoulders. The tall crowns in the plate are also great examples of this courtly aesthetic.

The veiled women's heads in the middle section of the plate (4th and 11th centuries) open a window into a long-lasting clothing tradition. Head-covering, especially in the Late Antique Mediterranean world, was too diverse to be explained by religious rules alone. As Grace Stafford highlights in her 2024 study, veiling was shaped by status, everyday utility and fashion.

In the 12th- and 13th-century illustrations in the middle of the bottom row, simpler, fabric-heavy, wrapped forms stand out. This doesn't mean the splendor was over. However, the Latin occupation of 1204 and the resulting political fragmentation also impacted the arts.

Finally, a quick note: The people of the period didn't call themselves 'Byzantine,' but rather 'Romans' (Rhomaioi), identifying as the continuation of the Roman legacy.

Грецькі прізвища

Якщо ви колись підозрювали, що грецькі прізвища не просто випадковий набір літер і що має бути причина невеликої кількості типових закінчень, одкровення далі нарешті закриє цей давній гештальт.

Мапа - квиток у пост-елліністичний світ, де лінгвістика зустрічається з картографією 🤯

Основних закінчень є п'ять, але це далеко не усі:

✅ ...opoulos (Пелопоннес)

«Золотий стандарт» грецького іменування, який став візитівкою Пелопоннесу. По суті, це найпоширеніший «бренд» у країні, тому не дивуйтеся, якщо зустрінете його будь-де.

✅ ...oudis (Фракія)

Звучить трішки суворо, як північний вітер, і це не випадковість — такий «слід» тягнеться з Фракії та островів північно-східної частини Егейського моря.

..idis / ...iadis (Македонія)

Це прізвища з «історією в рюкзаку», що стали маркерами для Македонії після того, як туди масово переселялися понтійські греки, приносячи із собою свої сімейні закінчення.

✅ ...akos та ...eas (Мані)

Якщо ви почуєте прізвища ці суфікси, знайте — це «характер» із регіонів Мані, Лаконії та Мессінії, де живуть люди, чиї прізвища такі ж короткі та влучні, як і місцеві легенди про незалежність.

✅ ...akis (Крит)

Найбільш впізнаваний «критський акцент» у світі ономастики - закінчення додає прізвищу легкості, навіть якщо за ним стоїть цілий епос критських пригод.

Тепер, дивлячись на прізвище знайомого грека (або персонажа в кіно), ви будете не просто чути звук, а уявляти більше, хоч і у вузькому напрямку  🤏

https://www.facebook.com/yimapa

Офіцер грецької армії клав присягу згідно з реконструйованою версією давньогрецької релігії

Церемонія підвищення за участю офіцера грецької армії привернула широку увагу після того, як він склав присягу згідно з реконструйованою версією давньогрецької релігії. Прихильники описали її як першу відому церемонію складання присяги грецьким військовим офіцером за вірою предків за понад 2170 років.

Подія була схвалена тими, хто розглядає її як символічне відродження дохристиянської релігійної спадщини Греції та визнання традицій, що сформували давньогрецький світ. Учасники зверталися до олімпійських богів через церемоніальний текст, натхненний давніми практиками, що знаменує рідкісну публічну демонстрацію сучасного еллінського релігійного поклоніння.

Водночас церемонія викликала значні дискусії. Критики стверджують, що сучасні спроби відродити давньогрецьку релігію є історично проблематичними, оскільки ніколи не існувало єдиної, уніфікованої форми поклоніння в грецькому світі. Релігійні практики значно відрізнялися між містами, регіонами та історичними періодами, що робить будь-яку сучасну реконструкцію обов'язково вибірковою та інтерпретаційною.

Інші стверджують, що сучасні рухи еллінського відродження часто містять елементи, на які вплинули сучасний езотеризм, окультизм, астрологія та пізніші філософські течії, а не відображають давні релігійні практики точно так, як вони існували в античності. Прихильники відповідають, що повна історична точність неможлива, і що реконструкція є єдиним практичним способом збереження та шанування давніх традицій у сучасну епоху.

Церемонія знову розпалила дискусію про зв'язок між сучасною Грецією та її давнім минулим, порушуючи питання про культурну ідентичність, історичну безперервність та роль, яку давні традиції повинні відігравати в сучасному суспільному житті.

(с)  Greece High Definition

Коментар: Цей прецедент надзвичайно точно підсвічує те,  що  релігійні системи не є герметичними капсулами часу. Вони дихають, адаптуються і, як ті самі «амфібії», змушені жити на межі двох стихій — історичного минулого та актуального теперішнього.

Коли офіцер складає присягу олімпійським богам, це не просто ексцентричний жест. Це спроба прокласти місток над прірвою у понад два тисячоліття. Але тут реконструйована традиція одразу потрапляє у класичну пастку будь-якого неоязичництва (або, ширше, Еллінського етнічного політеїзму).

Критики абсолютно праві в одному: єдиної «давньогрецької релігії» ніколи не існувало. Античний політеїзм був гіперлокальним. Афінянин, спартанець і житель Родосу молилися різним іпостасям богів, мали різні священні календарі та ритуали. Те, що ми сьогодні сприймаємо як «грецький пантеон», — це значною мірою пізніша канонізація через літературу (Гомер, Гесіод) та сучасні підручники з міфології.

Тому будь-яка спроба відтворити цей культ сьогодні змушена:

Уніфікувати хаос: взяти розрізнені регіональні практики і зліпити з них одну «струнку» систему.

Модернізувати сенси: наповнити стародавні форми сучасним езотеричним або гуманістичним змістом, адже світогляд сучасної людини (навіть військового) фундаментально відрізняється від світогляду античного гопліта.

Але тут цікава саме відповідь прихильників: «Повна історична точність неможлива, і реконструкція — єдиний практичний спосіб». І в цьому є своя жива логіка. Якщо релігія хоче бути живою, а не музейним експонатом, вона мусить еволюціонувати. Навіть традиційні світові релігії (християнство, іслам, буддизм) сьогодні зовсім не такі, якими вони були тисячу років тому. Вони так само адаптувалися, вбирали місцеві культури, трансформували догмати.

Це повертає нас до питання ідентичності. Для сучасної Греції, де православ'я є фактично державною релігією і цементованою частиною національного коду, така церемонія — це виклик монополії на «істинне грецьке минуле». Це спроба сказати, що коріння лежить глибше, у дохристиянському «нижньому світі» міфів та архетипів, який, попри все, продовжує живити сучасну культуру.

Це не просто повернення назад, це створення нової гібридної форми, де давні боги стають символами сучасної ідентичності, свободи вибору та культурного маніфесту.

***

But what is interesting here is the answer of the supporters: "Complete historical accuracy is impossible, and reconstruction is the only practical way." And there is a living logic in this. If religion wants to be alive, and not a museum exhibit, it must evolve. Even the traditional world religions (Christianity, Islam, Buddhism) today are not at all what they were a thousand years ago. They have adapted in the same way, absorbing local cultures, transforming dogmas.

This brings us back to the question of identity. For modern Greece, where Orthodoxy is effectively the state religion and a cemented part of the national code, such a ceremony is a challenge to the monopoly on the "true Greek past." It is an attempt to say that the roots lie deeper, in the pre-Christian "underworld" of myths and archetypes, which, despite everything, continues to nourish modern culture.

This is not just a throwback, it is the creation of a new hybrid form, where ancient gods become symbols of modern identity, freedom of choice, and cultural manifesto.

ГРЕЧЕСКИЕ СТРАНИЦЫ УКРАИНСКОЙ ИСТОРИИ

 *ГРЕЧЕСКИЕ СТРАНИЦЫ УКРАИНСКОЙ ИСТОРИИ*

Валерий Томазов, Алексей Ясь

Популярное изложение

Под редакцией академика НАН Украины В. А. Смолич

Лыбидь, 2009

В книге освещаются основные события многовековой истории греческой диаспоры на украинских землях, показан выдающийся вклад представителей греческих общин в политическую, экономическую и культурную жизнь Украины.

224 страницы. Бумага мелованная. Тираж 1 045.

У концепції Івана Єфремова індо-грецька цивілізація

У концепції Івана Єфремова індо-грецька цивілізація постає як унікальний історичний прецедент успішного протистояння Інферно – сили соціального та психологічного занепаду, завдяки гармонійному синтезу раціоналізму еллінської філософії та духовної глибини індійської думки, що дозволило створити суспільство, орієнтоване на самовдосконалення людини та подолання тиранії обставин. Цей досвід, на думку І. Єфремова, не лише слугує зразком того, як цивілізація може чинити опір ентропії в минулому, але й стає фундаментальною матрицею для відродження найвищих гуманістичних цінностей у майбутньому «Комуністичному Еллінізмі», де науковий прогрес, соціальна справедливість та естетичне виховання об'єднаються для остаточної перемоги над залишками інфернальності в людській природі та суспільстві.

Greek jewelry and hairnet, Hellenistic period

 

Apollo and Dionysus

 

Олексій Дудченко: Майже міфічне походження греків: що приховує прадавня ДНК

 ​Палеогенетичний аналіз пов'язав сучасних еллінів зі славетними мікенцями та мінойцями, підтвердивши їхню глибоку автохтонність на теренах Егейського регіону. ​Ще за часів Гомера греки ідеалізували своїх мікенських «предків» в епічних поемах та класичних трагедіях, що прославляли подвиги Одіссея, царя Агамемнона та інших героїв, які то здобували прихильність олімпійських богів, то накликали на себе їхній гнів. Хоча ці літературні образи частково належали до царини художньої вигадки, вчені протягом століть палко сперечалися: чи походять сучасні греки від реальних мікенців, які створили блискучу цивілізацію, що панувала на материковій Греції та в акваторії Егейського моря приблизно з 1600 по 1200 рр. до н. е., чи прадавні мікенці безслідно зникли з цього регіону?

​Нині ж аналіз давньої ДНК переконливо свідчить: сучасні жителі Греції дійсно є генетичними нащадками мікенців, маючи лише незначну частку домішок від пізніших міграційних хвиль. До того ж, як показує дослідження, самі мікенці були тісно споріднені з більш ранніми мінойцями, представниками ще однієї великої цивілізації, яка процвітала на острові Крит із 2600 по 1400 рр. до н. е. і отримала свою назву на честь міфічного царя Міноса. ​​Матеріалом для виділення прадавньої ДНК слугували зуби 19 індивідів. Серед них:

​10 мінойців із острова Крит, які жили в період від 2900 до 1700 рр. до н. е.; ​4 мікенці з археологічних розкопок у Мікенах та інших некрополів материкової Греції (1700–1200 рр. до н. е.); ​5 представників інших ранніх землеробських культур або культур бронзової доби (5400–1340 рр. до н. е.) із територій Греції та Туреччини. ​

Шляхом порівняння 1,2 мільйона нуклеотидних послідовностей («літер» генетичного коду) цих геномів із ДНК 334 інших стародавніх людей з усього світу та 30 сучасних греків, дослідники змогли детально реконструювати карту їхніх родинних зв'язків.

​Як повідомляє міжнародна команда науковців на сторінках журналу Nature, прадавні мікенці та мінойці виявилися найближчими генетичними родичами. Обидві групи близько трьох чвертей свого генофонду успадкували від перших землеробів, які населяли Грецію та південно-західну Анатолію (територія сучасної Туреччини). Крім того, обидві культури перейняли частину ДНК від популяцій зі східного Кавказу (близько сучасного Ірану). Це вказує на ранню міграційну хвилю зі сходу, яка відбулася вже після того, як перші фермери осіли на цих землях, але ще до еволюційного розгалуження мікенців та мінойців.

​​Проте мікенці мали одну принципову генетичну відмінність. Вони несли в собі від 4% до 16% ДНК північних предків, які прийшли зі Східної Європи або Сибіру. ​«Це свідчить про те, що друга хвиля мігрантів із євразійського степу дісталася материкової Греції через Східну Європу або Вірменію, проте так і не досягла Криту», - пояснює Йосиф Лазарідіс, популяційний генетик із Гарвардського університету та один із керівників дослідження. 

Цілком очікувано, що мінойці та мікенці мали значну зовнішню схожість: художники обох культур зображували на фресках та кераміці темноволосих і карооких людей. Проте вони розмовляли й писали абсолютно різними мовами. Мікенці були набагато войовничішими, їхнє мистецтво рясніло списами та батальними сюжетами, тоді як мінойські пам'ятки майже не мають ознак мілітаризму. До речі, через використання мінойцями ієрогліфічного письма деякі археологи вважали їх нащадками єгиптян, проте генетичний аналіз повністю спростував цю гіпотезу. 

​Коли дослідники порівняли ДНК сучасних греків із геномом стародавніх мікенців, вони зафіксували вражаючу генетичну спадкоємність. Сучасні греки мають майже ідентичні пропорції тих самих предкових джерел, що й мікенці, хоча й успадкували трохи менше маркерів від давніх анатолійських землеробів і дещо більше від представників пізніших міграційних хвиль. ​«Така неперервність між мікенцями та сучасними людьми видається особливо разючою, якщо зважити на те, що Егейський регіон протягом тисячоліть був бурхливим перехрестям цивілізацій», - наголошує співавтор праці Георгіос Стаматояннопулос з Університету Вашингтона в Сіетлі.

​Це доводить, що засадничі компоненти грецького етногенезу сформувалися ще в добу бронзи, коли міграція найперших землеробів з Анатолії заклала генетичну матрицю не лише для греків, а й, за великим рахунком, для більшості європейських народів.

​«Експансія землеробських популяцій стала тим вирішальним моментом, коли базові елементи майбутнього грецького населення вже були інтегровані в регіон», – підсумовує британський археолог Колін Ренфрю з Кембриджського університету, який не брав участі в дослідженні.

​Окрім іншого, ці результати демонструють, що виділення якісної прадавньої ДНК можливе навіть у спекотному й сухому кліматі Східного Середземномор'я. Тепер науковці сподіваються реконструювати геном інших загадкових народів – наприклад, хетів, які прийшли до Анатолії до 2000 р. до н. е. і могли стати джерелом кавказького генетичного компонента в мікенців, а також принести в регіон ранні індоєвропейські мови.

Artemis and Apollo

 

Delphi - Greece, 1956

Delphi - Greece, 1956

 Lionel Kazan for Elle

The Greek origins of the Crescent and Star

The Greek origins of the Crescent and Star.

Нова реконструкція найстарішого збереженого зображення Александра Македонського, написаного у 336 році до нашої ери, коли йому було 20 років.

 Нова реконструкція найстарішого збереженого зображення Александра Македонського, написаного у 336 році до нашої ери, коли йому було 20 років. 

У проекті ReVis використано передові методи сканування для відновлення фрески з зображенням полювання на фасаді гробниці батька Александра, Філіпа II, з підвищеною точністю.

HELLENIC

 

𝐂𝐨𝐧𝐬𝐭𝐚𝐧𝐭𝐢𝐧𝐞 𝐗𝐈 𝐃𝐫𝐚𝐠𝐚𝐬𝐞𝐬 𝐏𝐚𝐥𝐚𝐢𝐨𝐥𝐨𝐠𝐨𝐬 “𝑬𝒎𝒑𝒆𝒓𝒐𝒓 𝒂𝒏𝒅 𝑨𝒖𝒕𝒐𝒄𝒓𝒂𝒕 𝒐𝒇 𝒕𝒉𝒆 𝑹𝒐𝒎𝒂𝒏𝒔” (8/2/1404 - 29/5/1453)

𝐂𝐨𝐧𝐬𝐭𝐚𝐧𝐭𝐢𝐧𝐞 𝐗𝐈 𝐃𝐫𝐚𝐠𝐚𝐬𝐞𝐬 𝐏𝐚𝐥𝐚𝐢𝐨𝐥𝐨𝐠𝐨𝐬

“𝑬𝒎𝒑𝒆𝒓𝒐𝒓 𝒂𝒏𝒅 𝑨𝒖𝒕𝒐𝒄𝒓𝒂𝒕 𝒐𝒇 𝒕𝒉𝒆 𝑹𝒐𝒎𝒂𝒏𝒔”

(8/2/1404 - 29/5/1453)

Centre for Hellenic Culture

 Exciting news! A new website for the Centre for Hellenic Culture.

We are committed to providing you with an improved online experience to highlight our mission and forthcoming activities. Please stay tuned for the official launch. In the meantime, you can contact us at centrehellenicculture@hotmail.com or visit our current page at http://centrehellenicculture.weebly.com/

— Dr Andreas Serafim, Director

Greco-Buddhism

 Buddhism was born in India, but it was Hellenism that transformed it into a universal artistic and cultural force.

The map represents the maximum envelope of Hellenic operations in Asia. The northern and eastern boundaries reflect the permanent administrative limits of Greco-Bactria, validated by the excavations at Ai-Khanoum and trade indicators in Kashgar. The eastern and southern sectors in India differentiate between permanent administration, stopping near Mathura, and maximum military campaign limits, extending to Pataliputra in the east, and Barygaza and Surat in the south. These campaigns are fully documented in contemporary Indian texts like the Yuga Purana and Patanjali’s Mahabhasya.

Crucially, the map separates military conquest from mercantile activity. While the Indo-Greek army’s southern campaigns halted at Surat, all points further south, beginning at Simylla and extending to the deep southern colonies, reflect purely peaceful maritime trading posts. These commercial settlements are verified by Ptolemy’s Geography and corroborated by extensive Roman-Hellenistic pottery excavations at sites like Arikamedu, identified with Poduca.

The Hellenic World in 550 BC, before the rise of Alexander the Great

 

The Hellenic World in 550 BC, before the rise of Alexander the Great.

The Nine Greek Muses

 

The Goddess Athena

 The Goddess Athena.

In Greek mythology, the goddess Athena was the goddess of wisdom, the olive tree, strategy, war, and the arts.

Athena was Zeus’s favorite daughter. Her mother was Metis, Zeus’s first wife.

 Dimitrios Biskinis (1891-1947)

Poster by artist Gustav Klimt featuring Theseus slaying the Minotaur & Athena

 

Poster by artist Gustav Klimt featuring Theseus slaying the Minotaur & Athena. Created for the Vienna Secession. Lithograph w/ gold print on paper, 1898. Image: Leopold Museum, Vienna.

Athena by Dimitrios Biskinis (Greek, c.1891–1947)

 

Жирар Одран: Пропорции человеческого тела: измеренные по самым прекрасным фигурам античности

 

иллюстрации Нормана Линдсея для английского издания «Лисистраты»

 иллюстрации Нормана Линдсея для английского издания «Лисистраты»

Minoan Queen

 

Venere Callipigia, Afrodite Callipigia, Калліпіга / Leda, the mother of Helen of Troy, and her perfect ass

Калліпіга (від грец. καλλίπυγος, що буквально означає «прекраснозада») — це один із найвідоміших епітетів давньогрецької богині кохання та краси Афродити (Венери). У Стародавній Греції та Римі пишні стегна та сідниці вважалися еталоном жіночої краси.

Цей термін найчастіше асоціюється з відомою античною мармуровою статуєю — Венерою Калліпігою.

Походження образу: Вважається, що римська мармурова статуя є копією втраченої давньогрецької бронзової скульптури. За легендою, вона була створена на честь двох сестер із Сіракуз (Сицилія), які змагалися за те, у кого з них красивіші форми.

Оригінал: Найвідоміша збережена антична статуя датується приблизно I або II століттям н.е. 

У 2026 році вона експонується в Національному археологічному музеї Неаполя, Італія.

Композиція: Скульптура зображує богиню, яка грайливо підняла туніку, щоб милуватися своїм відображенням і розкішними формами у дзеркалі чи воді.

Поширення: У XVIII–XIX століттях образ став дуже популярним. Мармурові копії статуї прикрашають багато європейських парків та палаців, зокрема відому скульптуру можна побачити у парку Павловська.

Також у сучасному контексті цей термін може вживатися як жартівлива чи літературна назва розкішних жіночих сідниць.

О, Калліпіго, ніжна серед луків,
Що ходиш легко, мов подих весни,
Твоя краса — не в холоді мармуру,
А в русі живого, теплого тіла.

Там, де струмки торкаються каміння,
І трави хиляться під вітром,
Ти ступаєш — і сама земля
Радіє ритму твоїх кроків.

Не лише обличчя дарує чарівність,
Не лише очі полонять серця,
А гармонія тіла, як спів ліри,
Зачаровує тих, хто дивиться.

О, форма, що рухається, мов хвиля,
О, краса, що не знає сорому,
Бо в ній — закон природи,
І таємниця радості буття.

Німфи ідуть за тобою сміючись,
І навіть сатири стихають на мить,
Коли твоя постать зникає між деревами,
Як сонячний промінь у листі.

Ти вчиш людей не відвертати погляду,
А бачити красу без страху,
Бо тіло — не тінь і не гріх,
А дар, що співає у світлі.

О, Калліпіго, прийми цей гімн,
Не як лестощі, а як правду:
Краса — це рух, це життя, це радість,
Що не ховається від світу.

Хай сміх твій лунає серед долин,
Хай крок твій буде як ритм танцю,
Щоб навіть серйозні серця
Навчилися легкості й світлу.

Слава тобі, німфо веселої форми,
Що даруєш світові гармонію.
Бо там, де є краса без страху,
Там живе і свобода душі.

О Калліпіго - Прекраснозада!
О Калліпіго - Прекраснозада!..

Leda, the mother of Helen of Troy, and her perfect ass.

Ritual dance in honour of Aphrodite

Фридрих Ницше: Надо обновить идею эллинизма

"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго...Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..." 

(Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).

Босфор

 "...А там, де Босфор, де руїни, 
де вітер стогнав у блакиті, 
я бачу красу України, 
у золоті й мармурі вдітій" 

(Ліна Костенко, "Берестечко")

AVE!

 AVE IVPPITER OPTIMVS MAXIMVS!

AVE MARS PATER!

AVE VESTA MATER!

AVE IANVS QVIRINVS!

AVE BELLONA PRONVBA!

AVE SOL INVICTVS!

AVE ROMA VICTRIX!

21 апреля — день, когда Рим празднует своё рождение, тысячелетняя история, которая и сегодня продолжает говорить с миром через силу своей идентичности.  

Рим был колыбелью Западной цивилизации, это музей под открытым небом, это культура и память, наследие, которое продолжает вдохновлять настоящее. Это столица нашей чудесной Италии.  

С праздником, Рим, Вечный Город!

New Centre for Hellenic Culture

 The Centre for Hellenic Culture

Bridging the Ages: From Homer to Byzantine Grandeur

https://mq.academia.edu/EvaAnagnostouLaoutides

Hellenic Civilisation in 550 BC

 

Илья Лазаренко: Пантера Диониса

Ровно пять лет назад я эмигрировал на Кипр и ни мгновения об этом не пожалел, слава Дионису. С большим интересом наблюдая за исторической родиной, я фиксирую реализацию всех своих прогнозов. 

А ведь я всегда любил Восточное Средиземноморье, древнюю Элладу, и вот неожиданно для себя погрузился в эту природу, космос. Это странно. 

В 2002 году написал стихотворение даже во славу местных богов заочно. 

Пантера

Где жёсткие листья растут средь камней,
Где звонкие воды питают ручей -
Как желты глаза твои, о пантера!

Где в пляске сатиры собрались гурьбой,
Где толпы менад восклицают "эвой!" -
Как гибок стан твой, о пантера!

Где Бог Опьянённый Вакх Бассарей
С собой увлекает безумных людей -
Как ловок прыжок твой, о пантера!

Где оргия верных, увитых плющом,
Им кажется дивным и красочным сном -
Как чёрен шёлк твой, о пантера!

Где тёплые волны на берег бегут,
Где хоры цикад о Загрее поют -
Как беспощаден взгляд твой, о пантера!

Гімни Тімноса Лікостомона (Tymnos Lykostomon, Τύμνος Λυκοστομον)

Хайре Фос, Хайре Зое,

Хайре Нус, Хайре Косме

(Χαῖρε "вітай, будь у благодаті, будь у світлі", Φῶς - світло, Ζωή - життя, Νοῦς - розум, Κόσμος - всесвіт)

Гімн богині Гері та її птахові - Павичу

О, Геро велика, царице Олімпу,
Золототронна, сувора, вічна мати,
Охороннице клятв і священного шлюбу,
Ти — закон, що ніхто не посмів порушити.

У вінці із хмар ти над світом постаєш,
Твій погляд — мов грім, твій присуд — мов доля.
Перед тобою схиляються боги й смертні,
І навіть Зевс шанує волю твою.

Поруч із тобою — павич багатоокий,
Живий небосхил на розкритих крилах.
У кожній пір'їні — пам’ять і пильність,
Сто очей Аргуса дивляться крізь міф.

Він крокує гордо, мов стяг величі,
Розгорнувши хвіст колесом небесної краси.
Він — знак царської, строгої гармонії,
Віддзеркалення твоєї висоти.

О, Геро, бережи нас у союзах і клятвах,
У силі обіцянок, у честі й труді.
Навчи нас стояти, не гнутись намарно,
І бути вірними — світу, собі і долі.

Хай лунає цей гімн під склепінням неба,
Хай несе його павич крізь віки:
Слава Гері — владарці Олімпу,
Непохитній, як вічність сама.

https://suno.com/s/HIzGIZsdsq8gXiYi

https://suno.com/s/LIYdjUtc82YwAv2q

Гимн богині Афіні і її птиці - Сові

О, Афіно Паллада, світло розуму чистого,
Народжена з думки, зі шолома — закон,
Ти — спис, що не знає сліпого насильства,
Ти — мудрість, що бачить і день, і нічний схил.

Діва війни без шаленства і гніву,
Ти вчиш перемагати не силою рук,
А ясністю думки, порядком і мірою,
Де кожен удар — це зважений рух.

Поруч з тобою — сова нічна,
Безшумне крило над тишею дум.
Її очі — колодязі істини давньої,
Вони бачать те, що приховує шум.

В темряві світу вона не сліпа,
Бо знання народжується в тиші.
Сова — не страх, а спокійний суд,
Що відділяє істинне від зайвого й нижчого.

О, Афіно, наставнице міст і героїв,
Захиснице законів, ремесел, наук,
Навчи нас мислити перед ударом,
І тримати свій розум, мов добре напружений лук.

Хай цей гімн лунає крізь простір і  час,
Під зірками, де пам’ять жива:
Слава Афіні, богині мудрості вічної,
І сові — її знаку ясного розуму.

https://suno.com/s/7DqhebCxIYxYTryb

https://suno.com/s/Wm1O2ZWrtFLuwoqA

Which is your favorite monument in Greece?

 

Ancient Greek Theatre of Dionysus at Athens

 

2,000 year old Roman mosaic from the Villa of Tejada, Quintanilla de la Cueza, Spain

 

Ritual dance in honour of Aphrodite