Фридрих Ницше: Надо обновить идею эллинизма

"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго...Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..." 

(Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).

Босфор

 "...А там, де Босфор, де руїни, 
де вітер стогнав у блакиті, 
я бачу красу України, 
у золоті й мармурі вдітій" 

(Ліна Костенко, "Берестечко")

AVE!

 AVE IVPPITER OPTIMVS MAXIMVS!

AVE MARS PATER!

AVE VESTA MATER!

AVE IANVS QVIRINVS!

AVE BELLONA PRONVBA!

AVE SOL INVICTVS!

AVE ROMA VICTRIX!

21 апреля — день, когда Рим празднует своё рождение, тысячелетняя история, которая и сегодня продолжает говорить с миром через силу своей идентичности.  

Рим был колыбелью Западной цивилизации, это музей под открытым небом, это культура и память, наследие, которое продолжает вдохновлять настоящее. Это столица нашей чудесной Италии.  

С праздником, Рим, Вечный Город!

New Centre for Hellenic Culture

 The Centre for Hellenic Culture

Bridging the Ages: From Homer to Byzantine Grandeur

https://mq.academia.edu/EvaAnagnostouLaoutides

Hellenic Civilisation in 550 BC

 

Илья Лазаренко: Пантера Диониса

Ровно пять лет назад я эмигрировал на Кипр и ни мгновения об этом не пожалел, слава Дионису. С большим интересом наблюдая за исторической родиной, я фиксирую реализацию всех своих прогнозов. 

А ведь я всегда любил Восточное Средиземноморье, древнюю Элладу, и вот неожиданно для себя погрузился в эту природу, космос. Это странно. 

В 2002 году написал стихотворение даже во славу местных богов заочно. 

Пантера

Где жёсткие листья растут средь камней,
Где звонкие воды питают ручей -
Как желты глаза твои, о пантера!

Где в пляске сатиры собрались гурьбой,
Где толпы менад восклицают "эвой!" -
Как гибок стан твой, о пантера!

Где Бог Опьянённый Вакх Бассарей
С собой увлекает безумных людей -
Как ловок прыжок твой, о пантера!

Где оргия верных, увитых плющом,
Им кажется дивным и красочным сном -
Как чёрен шёлк твой, о пантера!

Где тёплые волны на берег бегут,
Где хоры цикад о Загрее поют -
Как беспощаден взгляд твой, о пантера!

Гімни Тімноса Лікостомона (Tymnos Lykostomon, Τύμνος Λυκοστομον)

Хайре Фос, Хайре Зое,

Хайре Нус, Хайре Косме

(Χαῖρε "вітай, будь у благодаті, будь у світлі", Φῶς - світло, Ζωή - життя, Νοῦς - розум, Κόσμος - всесвіт)

Гімн богині Гері та її птахові - Павичу

О, Геро велика, царице Олімпу,
Золототронна, сувора, вічна мати,
Охороннице клятв і священного шлюбу,
Ти — закон, що ніхто не посмів порушити.

У вінці із хмар ти над світом постаєш,
Твій погляд — мов грім, твій присуд — мов доля.
Перед тобою схиляються боги й смертні,
І навіть Зевс шанує волю твою.

Поруч із тобою — павич багатоокий,
Живий небосхил на розкритих крилах.
У кожній пір'їні — пам’ять і пильність,
Сто очей Аргуса дивляться крізь міф.

Він крокує гордо, мов стяг величі,
Розгорнувши хвіст колесом небесної краси.
Він — знак царської, строгої гармонії,
Віддзеркалення твоєї висоти.

О, Геро, бережи нас у союзах і клятвах,
У силі обіцянок, у честі й труді.
Навчи нас стояти, не гнутись намарно,
І бути вірними — світу, собі і долі.

Хай лунає цей гімн під склепінням неба,
Хай несе його павич крізь віки:
Слава Гері — владарці Олімпу,
Непохитній, як вічність сама.

https://suno.com/s/HIzGIZsdsq8gXiYi

https://suno.com/s/LIYdjUtc82YwAv2q

Гимн богині Афіні і її птиці - Сові

О, Афіно Паллада, світло розуму чистого,
Народжена з думки, зі шолома — закон,
Ти — спис, що не знає сліпого насильства,
Ти — мудрість, що бачить і день, і нічний схил.

Діва війни без шаленства і гніву,
Ти вчиш перемагати не силою рук,
А ясністю думки, порядком і мірою,
Де кожен удар — це зважений рух.

Поруч з тобою — сова нічна,
Безшумне крило над тишею дум.
Її очі — колодязі істини давньої,
Вони бачать те, що приховує шум.

В темряві світу вона не сліпа,
Бо знання народжується в тиші.
Сова — не страх, а спокійний суд,
Що відділяє істинне від зайвого й нижчого.

О, Афіно, наставнице міст і героїв,
Захиснице законів, ремесел, наук,
Навчи нас мислити перед ударом,
І тримати свій розум, мов добре напружений лук.

Хай цей гімн лунає крізь простір і  час,
Під зірками, де пам’ять жива:
Слава Афіні, богині мудрості вічної,
І сові — її знаку ясного розуму.

https://suno.com/s/7DqhebCxIYxYTryb

https://suno.com/s/Wm1O2ZWrtFLuwoqA

Which is your favorite monument in Greece?

 

Ancient Greek Theatre of Dionysus at Athens

 

2,000 year old Roman mosaic from the Villa of Tejada, Quintanilla de la Cueza, Spain

 

Ritual dance in honour of Aphrodite

 

Artemis

 

Dionysus and Eros

 

Dionysos seated on a panther by François Duquesnoy, ca. 1630-40.

 

Temple of Apollo at the Oracle of Delphi

 

Apollo appears to a Shepherd at the Temple of Apollo Epicurius at Bassae By George Percy Jacomb-Hood(1857-1929)

 Apollo appears to a Shepherd at the Temple of Apollo Epicurius at Bassae

By George Percy Jacomb-Hood(1857-1929)

Константінос Кавафіс: Якщо таки рушаєш на Ітаку...

 Якщо таки рушаєш на Ітаку,
Проси, щоб довга випала дорога,
Багата на пригоди й відкриття.
І не лякайся Лестригонів та Кіклопів,

Не бійся Посейдонового гніву —
Всіх цих жахіть не стрінеш по дорозі,
Якщо піднесеною буде твоя думка,
А тонкі почуття торкатимуть і дух,і тіло.

Ні Лестригони, ні Кіклопи,
Ні лютий Посейдон не стрінуться тобі
Хіба шо сам нестимешїх в душі.
Хіба що їх перед тобою твоя ж душа поставить.

Проси, щоб довга випала дорога
Багата на чудові літні ранки,
Коли — собі на радість і на втіху —
Ти у нові заходитимеш гавані

У фінікійських спинишся торговців,
Щоб там придбати витончені речі —
Корали, перламутр, гебан, бурштин
Знадливі пахощі на всякий смак

Якмога більше тих знадливих пахощів,
Коли заходитимеш у міста Єгипту,
Де від учених братимеш нові и нові знання.
Держи в думках Ітаку повсякчас

Тобі призначено туди дістатись,
Але нізащо не приспішуй подорожі:
Найкраще — як триватиме вона роки и роки,
Щоб аж на старість ти дістався острова —

Прибув з багатствами, добутими в дорозі,
Багатства від Ітаки не чекаючи
Прекрасну подорож дала тобі Ітака,
Без неї ти б не вибрався в дорогу

Нічого більшого вона тобі не дасть.
А виявиться вбогою Ітака —
то все одно тебе не ошукає:

Туди прибудеш мудрий та досвідчений,
Тож добре будеш тямити, що ті Ітаки значать.

Кавафіс. Канон
Переклад Назар Ващишин

Зевс, повелевающий рассветом

 «К [Зевсу] Крониду (Сыну Кроноса), Всевышнему (Гипатосу). Я буду воспевать Зевса, главного среди богов и величайшего, всевидящего, владыку всего сущего, исполнителя, шепчущего слова мудрости Фемиде, когда она сидит, склонившись к нему. Будь милостив, всевидящий Кронид, величайший и великий!»

(Гомеровский гимн 23 Крониду (перевод Эвелин-Уайт) (греческий эпос VII-IV в. до н.э.)

«Сказав это, сероглазая Афина отправилась на Олимп, где, как говорят, навеки находится обитель богов. Там не колеблется ни ветер, ни дождь, и снег не приближается; но чистый воздух распространяется без облаков, и белый свет плывет над ним. Там блаженные боги наслаждаются всеми своими днями».

Гомер

Окутывая эту безоблачную вершину, она часто скрывает свой свет от мира внизу. Каменно-серые склоны ее крутых очертаний зловеще обрываются на скалистые равнины Македонии, и громовой голос Зевса собирается с облаками и эхом разносится вдоль их склонов. В древние времена, как и сегодня, встревоженный пастух, хватая свое разрозненное стадо, взъерошенное ветром и плачущее под эхом грома, мчится вниз по крутым склонам в поисках укрытия. Наэлектризованный воздух открывается вдаль, к рощам корявых оливковых деревьев, и сбившееся в кучу стадо спотыкается перед преследующей тенью, которая устремляется затмить освещенный горизонт. Врата облаков, хранимые богинями часов и времен года, открылись, чтобы позволить небесному проходу на землю или принять обратно в эту высокую обитель любого из божеств, призванных к грозному Отцу богов. Ни время, ни неверие не устранили явную силу его грома, и Олимп свидетельствует, сейчас и тогда, о всепоглощающем присутствии бессмертия и пугающем обещании безграничной власти.

(с) Talon Abraxas