21.10.2021

Сергій Чаплигін: Entzauberung der Welt…

У Фрідріха Шиллера є вірш «Боги Греції», сповнений декадентським світовідчуттям про «світ богів на загибель приречений»:

«Де ти, світлий світ? Повернися, воскресни, 
Дні земного ласкавий розквіт! 
Тільки в небувалому царстві пісні ще 
Живий твій надзвичайний слід. 

Вимерли сумні рівнини, 
Божество не з'явиться очам; 
Ах, від спекотно-життєвої картини 
Тільки тінь залишилася нам».

Саме в ньому вперше зачіпається тема «розчаклування світу», але найбільш широку популярність цей феномен отримав завдяки працям німецького соціолога, філософа, історика та політичного економіста Макса Вебера, який оформив його в окрему концепцію «Entzauberung der Welt».

Під «розчаклуванням світу» став розумітися процес секуляризації  та деміфологізації суспільного життя, який ознаменував поворот в історії європейської думки до раціоналізму і позитивізму в епоху Нового Часу.

Ось одним з прикладів розчаклування світу є те яблуко, яке впало на голову Ньютона.

Адже в цей момент у нього виникла ідея, що субстанція Небес і субстанція Землі - це одна й та ж сама субстанція. 

І це був справжній фундаментальний перехід від уявлення про сакральні та матеріальні речі. 

Бо до цього все було принципово інакше - Небеса складалися з «духовних» речей, Земля - з «матеріальних». Сенс існування Небес та Землі були різні. 

І тут, після удару по голові, Ньютон усвідомлює, що субстанція Небес  і субстанція Землі є однією і тією ж – що у небесних тіл, що у земних речей.  Це і є «розчаклуванням світу, його десакралізацією, дезонтологізацією, фундаментальним розривом  в  концептуальному, моральному, психологічному сенсах…

Ось тут і починає зникати іманентний світ, зі своїм буттям, (чітко окремим від Буття трансцендентного Бога) і з’являється  абсолютно нове  явище, яке отримує назву «реальності» - тобто  те, що залишається у людини після того, як відбулося зникнення повноцінного виміру Буття. Спочатку цей вимір опинився на периферії, як невиразний спогад про трансцендентного Бога та акт творіння, а потім просто як  існування, без додаткових визначень і пояснень.

Ось в цьому і полягає проблема - втрата сакральності  зробило навколишній світ – «об’єктивною реальністю», набором «речей», усвідомлених як об'єкти. (В сенсі латини «res» - «річ». Тому, «реальність» - це те, що робить річ річчю). 

Де замість багатовимірної ієрархічної Всесвіту ми отримали протяжне полотно (простір) об'єктів.

Тому «реальність» це не синонім Буття, - це його антонім. «Реальність» - те, що залишається після «видалення» Буття.

І, головне,  «реальність» -  це аж ніяк не щось само собою зрозуміле, а штучний міфологічний конструкт, який має свою історію походження та прив'язаний до цілком конкретного контексту, а саме - раціоналістичного сцієнтизму.

Що і потрібно подолати. Через нове «зачарування світу».

Комментариев нет:

Отправить комментарий

"... Надо обновить идею эллинизма, так как мы пользуемся ложными общими данными... Я наконец понял, что говорил Шопенгауэр об университетской философии. В этой среде неприемлема никакая радикальная истина, в ней не может зародиться никакая революционная мысль. Мы сбросим с себя это иго... Мы образуем тогда новую греческую академию... Мы будем там учителями друг друга... Будем работать и услаждать друг другу жизнь и только таким образом мы сможем создать общество... Разве мы не в силах создать новую форму Академии?.. Надо окутать музыку духом Средиземного моря, а также и наши вкусы, наши желания..."
(Фридрих Ницше; цит. за: Галеви Д. "Жизнь Фридриха Ницше", Рига, 1991, с.57-58, 65, 71-72, 228).