A Greek woman examines an antique statue (circa 130 A.D.) at the Louvre

A Greek woman examines an antique statue (circa 130 A.D.) at the Louvre.

Credit: Dr. Clayton Forrester

Генрі Лайон Олді: "Онук Персея"

 Роман "Онук Персея" український колективний письменник Генрі Лайон Олді написав у 2010-2011 р. 

І ось як воно читається зараз (переклад Галина Панченко:

Чоловіки та дружини, сини та матері, брати і сестри тремтіли, дивуючись. "Ми ж думали, що війна йде на чужій території! Що жорстокість басилея - запорука нашої безпеки! І ось протверезіння - син Зевса продовжує війну, але війна прийшла до нас... Чого чекати завтра? Басилей, звичайно, помститься. Але як же не хочеться, щоб він мстився за мене! Скільки днів триватиме цей жах? Скільки років?!"

Чужа війна з предмета гордості перетворилася на спис, занесений для удару. Чужий спис, чужий удар; мої груди і наша біда. Ще нещодавно тиринфяни хвалилися недоторканністю перед фіванцями та трахінянами. Пишались, натякали на обраність.

Тепер, уявляючи зловтіху вчорашніх заздрісників, Тиринф усвідомлював всю ницість свого падіння.

Якщо Персей нас захищав, то чому не захистив?

Якщо не захистив – чому не здається?!

Тиринф кланявся Персею. Тиринф боявся Персея. Але Тиринф зітхнув би з полегшенням, помри Персей — від гніву бога, від старості, від випадкової хвороби.

Section of Parthenon entablature and column (reconstruction)."

 Chromolithograph image titled "Section of Parthenon entablature and column (reconstruction)." Date unknown. From the collection, 'Wonders: Images of the Ancient World' in the New York Public Library Digital Collections.

Сергій Чаплигін: Нomines maxime homines

Античний світ створив унікальну систему освіти, у якій формувалася особистість з визначеними ціннісними орієнтаціями - саме тим, що відрізняло людину від тварини, елліна від варвара, вільного від рабів, політика від ідіота. 

Воно мало настільки універсальні функції, що випередило сучасну ідею культури у виховному її розумінні.

Метою цього процесу виховання було розвинути в людині здатність до почуття прекрасного,  інтелектуальної діяльності, естетичного відчуття міри та справедливості в справах суспільних і приватних.

Те, що давало відчуття гармонії та цілісності, оскільки базувалося на баченні світу, керованого принципом трансцендентної єдності, яка гармонійно керує людською душею, полісом та усім всесвітом.

І породжувало автентичне благородство (аристо), з яким пов'язується краса, фізична досконалість, прагнення досягти слави та уміння захистити в бою ці аристократичні чесноти.

А як ще мало вплинуло на учня читання Гомера? Якщо зразком є відвага Гектора, хитрість Одіссея, вірність старого пса Аргоса? Хто опише почуття, яке відчуває учень читаючи про добровільну смерть Сократа чи піднесену жертву Антігони? 

Але ж цей ідеал, сформований понад 25 століть тому, проходить і через всю нашу історію.

Професор Вернер Єґер в своїй книзі “Пайдея: Ідеали грецької культури”, яка  є класикою аристократичної думки та пам’яткою європейського гуманізму, нагадує нам, що каролінгське відродження, італійський ренесанс, французький класицизм, німецький ідеалізм (кожного разу, коли в Європі потрібно було забезпечити новий початок), європейці вдавалися до материнської культури - до античного  ідеалу формування 

особистості.

Назва цій системи освіти - пайдея, яка є класичним 

гуманізмом – основою європейської ідентичності та формуванням еліти.

Сьогодні ж, як зазначав К. С. Льюїс, автор “Хронік Нарнії”, великий будитель дитинства, професор середньовічної літератури, який знав ціну минулого, “ми створюємо людей без сердець і очікуємо від них чесноти та сміливості. Ми знущаємося над честю і вражені, знаходячи серед нас зрадників”.

Бо дехто аж дуже хоче позбавити нас всієї спадщини в ім’я запрограмованої амнезії суспільства, розчинення людини в безформній сірій масі та падінням в тоталітарне сьогодення.

У цій фазі інверсії цінностей, замість того, щоб просто впасти в  песимізм, вільні люди мають місію підтримувати ідеали пайдеї як революційний акт та моральний обов’язок.