Андрей Коврижных: Почему греческий язык был пропуском в элиту

Гомер стал европейцу отцом родным довольно поздно. В девятнадцатом веке. Примерно тогда же, когда за него начали платить десятью годами детства.

В 1900 году в Кембридж не брали без греческого. А в 1687-м в Париже Гомера публично разбирали как автора, не умеющего строить сюжет. Между этими датами с текстом не случилось ничего.

С Гомером вообще история неловкая.

Первая книга на латыни это перевод «Одиссеи», сделанный около 240 года до нашей эры пленным греком из Тарента. Переводил сатурнийским стихом, исконным италийским размером, потому что другого у Рима тогда не было. Через поколение Энний пишет «Анналы» греческим гекзаметром. Размер приживается мгновенно, сатурнийский из большой поэзии исчезает. Ещё через полтора века язык перевода «Одиссеи» для римлян уже архаика, читать невозможно. Гораций ворчит: этой вещью его в школе пороли.

Обновлять никто не стал. Незачем: знать училась у греческих учителей и читала подлинник. Перевод был костылём для мальчиков, у которых греческого ещё нет, а не заменой оригинала. Полного латинского Гомера классический Рим так и не сделал ни разу. Был один чудак, который переводил буквально. От него уцелела ровно одна строка, и ту сохранили как пример чудовищности.

Ну и ещё в первом веке нашей эры кто-то сжал «Илиаду» до тысячи семидесяти строк. Ilias Latina. Гомер за час.

Вот это Западу и досталось. Империя, свободно читавшая по-гречески, не позаботилась о тех, кто греческого знать не будет. Греческий на Западе кончился к шестому веку, на следующую тысячу лет от Гомера там осталась тысяча с хвостиком строк. Троянских историй при этом хватало: Европа зачитывалась прозаическими пересказами мнимых очевидцев войны. Но не Гомером.

Но пришёл Ренессанс и стал искать предков. Латынь знали, римские тексты лежали под рукой. Гомер в этот момент был именем без книги.

Сергій Моругін: Чому Європа обрала «Одіссею», а не «Іліаду»: Постгероїчне

«Іліада» розповідає про світ, у якому людина здобуває сенс через подвиг. Герой існує перед поглядом інших: його ім'я має пережити тіло, а слава виправдати смерть. Ахілл знає пророцтво й може обрати довге тихе існування, але обирає коротке  матеріальне буття й безсмертне життя в пам'яті соціуму. У цьому виборі є моторошна краса. Він безкорисливий. Ахілл згорає, щоб лишитися іменем. І ця краса небезпечна саме тому, що вона справжня: героїчний модус приваблює не жагою крові, а обіцянкою, що життя набуде остаточного сенсу, якщо ти готовий за нього померти красиво.

Проблема в тому, що цей сенс потребує війни. Героєві потрібне поле бою, ворог, свідки. Його велич не існує в мирі, вона мусить постійно відтворюватися через новий подвиг, а отже, через нову смерть. Модус Ахілла прекрасний як особистий вибір і руйнівний як суспільний лад, бо суспільство, збудоване на культі славної смерті, приречене шукати війну, щоб лишатися собою.

«Одіссея» починається після того, як цей світ вигорів. Троя зруйнована, подвиги здійснені, герої мертві або повертаються додому. І постає інше питання: як жити після війни? Одіссей теж герой, але його велич уже не в силі зброї. Він виживає завдяки терпінню, розуму, мові, вмінню приховати себе. Ахілл мусить бути впізнаним. Одіссей рятується саме тому, що лишається невпізнаним. Він перший великий постгерой європейської традиції: не боягуз і не заперечення мужності, а людина, яка пережила героїчну добу й мусить існувати в складнішому світі, де немає одного поля бою й одного кодексу честі. Є острови, чужі народи, спокуси, брехня, пам'ять, родина, побут. Перемога тут означає вже не знищити ворога, а повернути ім'я, дім і місце серед живих.

Саме тому європейська культура зрештою обрала Одіссея. Після двох світових воєн, після того, як культ героїчної смерті привів континент до самознищення, Європа збудувала себе на запереченні Ахілла. «Ніколи знову». Підозра до пафосу жертви, до величі, до красивої смерті. Примат приватного щастя над славою. Готовність радше терпіти, ніж завойовувати. Це і є одіссеїв модус як цивілізаційний код: вижити, повернутися додому, обмежити власну агресію, навчитися бути хоробрим у буденному, а не на війні. Велике й справжнє досягнення. Кілька поколінь європейців уперше за століття виросли, не знаючи війни.

Але в кожного модусу є своя патологія. І тінь Одіссея не менш небезпечна, ніж вогонь Ахілла.

Garments of Ancient Greek Women

"К Аресу" (из "Гомеровских гимнов", VII-VI века до н.э.)

 "К Аресу" (из "Гомеровских гимнов", VII-VI века до н.э.):

"Apec, сверхмощный боец, колесниц тягота, златошлемный,
Смелый оплот городов, щитоносный, медянооружный,
Сильный рукой и копьём, неустанный, защита Олимпа,
Многосчастливой Победы родитель, помощник Фемиды,
Грозный тиран для врагов, предводитель мужей справедливых,
Мужества царь скиптроносный, скользящий стезей огнезарной
Меж семипутных светил по эфиру, где вечно коней ты
Огненных гонишь своих по небесному третьему кругу!
Слух преклони, наш помощник, дарующий смелую юность,
Жизнь освещающий нам с высоты озарением кротким,
Ниспосылающий доблесть Аресову. Если бы мог я
Горькое зло от моей отогнать головы, незаметно
Разумом натиск обманный души укротить и упрочить
Сызнова острую силу в груди, чтоб меня побуждала
В бой леденящий вступить. Ниспошли же, блаженный, мне смелость.
Сень надо мной сохрани неколеблемых мирных законов,
И да избегну насильственных Кер и схватки с врагами!"

Шанин Ю.В. Олимпийские игры и поэзия эллинов. Гомер и классическая лирика VIII-V вв. до н.э.

 Шанин Ю.В. Олимпийские игры и поэзия эллинов. Гомер и классическая лирика VIII-V вв. до н.э. К. Высшая школа, 1980г., 184 с., ил., тираж 5 000 экз., мелованная бумага, твердый переплет, увеличенный формат, хорошее состояние.

Монография посвящена идее гармонического воспитания человека как теме древнегреческой поэзии классического периода. Проблема рассматривается на фоне сравнительного анализа эллинской мифологии, гомеровского эпоса и произведений Архилоха, Тиртея, Феогнида, Ксенофана, Симонида Кеосского, Пиндара, Вакхилида и других древнегреческих поэтов. Много внимания уделено формированию этических и эстетических воззрений и принципов литературы эллинов. Большое количество иллюстраций.