Hercules and the Hydra

Hercules and the Hydra 

Rudolph Tegner (Danish, 12 July 1873 – 5 June 1950)

"Вівтар дванадцяти богів"

 

Вівтар став нульовою точкою, від якої обчислювали відстань до Афін. Він також функціонував як місце благання та притулку у 519 році до н.е., коли платеї прибули до Афін у пошуках захисту від Фів.

Геродот згадує про "Вівтар дванадцяти богів", за словами Геродота, коли "афіняни приносили жертви дванадцяти богам, вони (платеї) сиділи біля вівтаря як прохачі і просили захисту". 

Колекція: Лувр, Париж.

Statue of a Kore, from the Acropolis of Athens

 Statue of a Kore (kore 684), from the Acropolis of Athens

Archaic period, 490-480 BC 

Credit: ©New Acropolis Museum, Athens

Сучасність народилася на Заході

 Є багато відповідей на питання, чому це стало можливим, але навряд чи варто говорити: жоден з них не зводиться до того, що люди, що народилися на цьому шматочку планети, були за визначенням кращими за інших.  Причини складні.  Почасти справа у вдалому географічному розташуванні: кліматичні умови сприяли першим землеробам та скотарям.  Пшениця, овес, вівці та корови прискорили перехід до осілого способу життя, накопичення матеріальних цінностей та поділу праці за принципом кастової спеціалізації.

 З іншого боку, у спробах виявити витоки західного індивідуалізму більшість учених звертають погляди на Стародавню Грецію.  Вони помічають її особливе географічне положення, що нагадувало картину в манері пуантилізму: антична цивілізація сформувалася близько тисячі великих міст-держав, що всипали узбережжя і скелясті острови, де до ладу нічого не можна було виростити.  Це змушувало людей не просто бути слухняними членами аграрних угруповань, але ставати підприємцями: рибалками, гончарями, дубильниками шкір.

 Стародавні греки були першопрохідниками, і їм регулярно доводилося стикатися з купцями з інших угруповань і навіть з віддалених континентів, які відкривали їм альтернативні картини світу.  Це стимулювало появу орієнтованих на успіх ігор, побудованих демонстрації професіоналізму і вмінні дискутувати.  У таких іграх формувався ідеальний образ всесильного індивіда, що досі характерний для західної культури.

 Люди хочуть знати: ким мені треба стати, щоб сходитися з іншими та оминати їх?

 Ті, хто народився в обстановці домінування, чесноти та покори волі кланів і родичів, мали стати такими ж людьми, грати в уготовані ним ігри і жити у світі призначених їм ілюзій.

 Але на початку Нового часу, в першу чергу на Заході, люди почали шукати зв'язків і статусу за межами родинних груп.  Нас зацікавили нові корисні ідеї чужих кланів та інших континентів.  Ми стали надавати високий статус вченим, новаторам, тим, хто здатний передбачати події, хто вміє дошукуватися правди і знаходити їй корисне застосування.

 Ці ігри успіху стали подібністю до «золотої лихоманки», яка поширилася в Західній Європі, у США, а потім у решті світу.  Вони змінили все.  Вони стали нашою дорогою з пекла.

 І вони могли ніколи не з'явитися, якби не дивне занепокоєння католицької церкви щодо кровозмішування.  Протягом більш ніж тисячі років, починаючи з 305 н.  е.., Церква внесла до свого статуту низку поправок, які унеможливили старі, зосереджені на внутрішніх інтересах родичів і розрослих сімей гри чесноти, і переконала людей грати інакше.

 Були заборонені полігамні шлюби, шлюби з кровними родичами до шостого коліна, шлюби між некровними родичами, у тому числі між дядьками та племінницями, чоловікам також заборонялося одружуватися з мачухами та падчерицями.  Це знижувало кількість договірних шлюбів і заохочувало молодят починати жити своїм будинком поза сімейами, що розрослися, а також стимулювало успадкування за заповітом і духовними грамотами замість автоматичного переходу майна клану.

 Процес розтягнувся кілька століть, проте - одержимість церковників чужими гріхами змінила гру назавжди.

 "Статус. Чому ми об'єднуємося, конкуруємо та знищуємо один одного", "Уілл Сторр"

Los fantasmas de Hellas (Vasili Polénov, 1905)

Los fantasmas de Hellas (Vasili Polénov, 1905)

Corinthian capital

 Corinthian capital, perhaps some of the largest ever sculpted (2.5 metres high) of the destroyed Temple of Hadrian at Kyzikos (2nd c. AD).

The temple may have been dedicated to Zeus, 161 meters long, and it was supported by columns more than 21 metres tall! 

©alamy stock

Девушки, танцующие вокруг обелиска. Хубер Робер. 1798

Menander strikes a heroic pose, chucking a spear on a silver drachm, circa 155-130 BC

 Menander strikes a heroic pose, chucking a spear on a silver drachm, circa 155-130 BC. The most famous of the Indo-Greek kings, he is said to have conquered more tribes than Alexander the Great, and to have converted to Bhuddhism later in life

Greek aesthetic beauty

Андрей Беловешкин: Сделав спорт оружием пропаганды, диктаторы не собираются играть честно

Война – это мир, рабство – это свобода, а спорт – вне политики или как спорт стал оружием вместо примирения. Древние греки, как самая спортивная нация почитали Олимпийский игры настолько, что вели от них летоисчисление. Сутью же игр была не победа, а священное перемирие – экейхерия, когда все войны и распри между полисами и внутри полиса должны были быть прекращены. Кто не следовал этому правилу, навсегда лишался возможности принять участие в играх. Оракул Аполлона (бога, победившего бога войны Марса в состязании), объявлял мир, а пророчество Пифии накладывало проклятье на нарушающих его. Спорт примирял и позднее – так, в Британии в первую мировую войну солдатам запрещали брать футбольный мяч на войну, так часто возникали спонтанные игры-перемирия с противником. 

Однако затем массовый спорт и чемпионаты стали навязчивой идеей фикс тоталитарных, фашистских режимов. Они преследовали две цели – восславлять культ силы, характерный для фашизма, объединять сторонников в порыве эмоционального сплочения и делать массовый спорт обязательным как часть подготовки будущих солдат – пушечного мяса и самое главное – получить мировую трибуну для пропаганды силы своих режимов во всем мире.

Муссолини решил, что именно футбол объединит итальянцев и в эту сферу были направлены огромные средства, куплена у ФИФА право мирового чемпионата в Риме – и множественными подлогами (подкуп судьи и мгновенная выдача гражданства аргентинским футболистам) победа. Так чемпионат мира стал пропагандой фашизма. 

Гитлер сначала возражал, чтобы арийские спортсмены соревновались с неарийскими, но Геббельс и Дим его переубедили. Дим заявлял, что «спорт ведет к проявлению национального характера, когда он проявляется на уровне международных соревнований», каждый солдат рейха должен быть хорошим спортсменом.  Олимпийские игры (при бойкоте многими спортсменами) были использованы в пропаганде национал-социализма (германские спортсмены обогнали сборную США по наградам), фашистская Италия победила в футболе.  Победы сборных или своих клубов воспринимаются как победа всей страны, что усиливает патриотизм и позволяет легче мобилизовать нации на войну. 

Недемократические страны платят огромное количество взяток, чтобы провести у себя международные чемпионаты, олимпийские игры и чемпионаты мира – ведь это трибуны, чтобы отбелить себя в глазах всего мира, транслировать свою пропаганду во весь мир. Поэтому продажность спортивных функционеров уже мало кого удивляет. 

Массовый спорт стал обязательной часть режимов СССР, Китая, Северной Кореи. Цель коллективного спорта– воспитание солдат, беспрекословного послушания, подчинения, единения, готовность жертвовать собой за товарищей, маршей в колоннах, спорт – это просто способ «классового воспитания рабочих масс”. При власти Сталина массовый спорт достиг апогея – когда делались грандиозные спортивные парады, за которыми с мавзолея следило партийное руководство. Ким Ир Сен считал физическое воспитание одним из трех столпов «социалистической педагогики», а принудительная обязанность граждан заниматься спортом заложена в конституции страны и считается частью чучхе. «Только когда мы активизируем строительство спортивной державы, мы сможем в большей степени продемонстрировать военную мощь, построить успешную социалистическую нацию, а также продемонстрировать достоинство идей чучхе», — заявляет Ким Чен Ын. 

Диктаторы считают спорт таким важным, что ставят своих сыновей лично его курировать. Например, Удай Хусейн как председатель Олимпийского Комитета Ирака, известный своим садизмом и пытками проигравших спортсменов, это Виктор Лукашенко на посту председателя Олимпийского комитета РБ, это Василий Сталин, который лично курировал спортивные клубы Московского военного округа, а Каддафи платил за попадание своего сына в популярные футбольные сборные Европы. Популярный спорт закрепляется за военными и силовиками -– НКВД и Динамо, в РБ - КГБ и биатлон и т.п. 

Сделав спорт оружием пропаганды, диктаторы не собираются играть честно. В тоталитарных странах допинг программы внедряются государством на самом широком уровне. Достаточно вспомнить скандал в РФ и признания Родченкова (глава Московской антидопинговой лаборатории), аналогично и в Китае: бежавшая ради спасения своей жизни Иньсянь, врач и глава надзора за сборными заявила, что «медали запачканы допингом. Золото, серебро, бронза... Все они должны быть отобраны. Они (спортсмены) верили только в допинг. Они говорили, что употреблять запрещенные вещества — значит защищать свою страну». Для примера в 1994 году китайские пловцы выиграли 12 из 16 золотых медалей, 28 допинг-позитивные (половина мирового допинга). 

Таким образом, недемократические режимы извращают саму идею спорта, используют Олимпийские игры и другие чемпионаты не как способ примирения разных стран, обогащения друг друга и триумфа возможностей человеческого духа, а как способ мобилизовать свой электорат, как площадку для пропаганды, как нормализацию своих режимов. Они не гнушаются ничем – коррупция, допинг, пропаганда. Это сейчас это не «нейтральные» спортсмены, а солдаты режимов. И именно поэтому гражданская позиция беларуских спортсменов, выступивших против насилия, внушает особое уважение и признание – они действительно следуют истинному духу античной Олимпиады, несмотря на пытки, попытки похищения, тюремные сроки и угрозу карьере. А многие украинские спортсмены вместо участия в чемпионатах с оружием в руках защищают свободу своей страны, показывая выдающиеся примеры мужества и достоинства.

Mother Greece

Mother Greece, 

You have always handled your misfortunes with bravery and grace. No Barbarian has ever fathomed your courage and often took your dignity and gravity for weakness and surrender. 

Your wisdom is needed by all but accepted only by the few. You have been abused by others and by your own children but you still stand, poised, dignified. You are the womb of few but noble souls. May you prevail. May the Gods bless you. Thank you for your gifts and the unique glimpse into your soul, a soul I could never do justice to.

Greek and Titan God Universe In MidJourney By Grim Chazer

 

Шива і Парваті в античному стилі

 

Ангелы у древних греков

И еще, почему важно читать первоисточники. Вот например Гесиод о ком тут пишет? 

«…Или же губит у них он обильное войско (поражение в войне), иль рушит
Стены у города (землетрясение), либо им в море суда потопляет.
Сами, цари, поразмыслите вы о возмездии этом.
Близко, повсюду меж нас, пребывают бессмертный боги,
И наблюдают за теми людьми, кто своим кривосудьем,
Кару презревши богов, разоренье друг другу приносит.
Посланы Зевсом на землю-кормилицу три мириады (это 30 тысяч)
Стражей бессмертных. Людей земнородных они охраняют,
Правых и злых человеческих дел соглядатаи, бродят
По миру всюду они, облеченные мглою туманной».
(Труды и дни: 238-255).

Зевс отправляет на землю стражей бессмертных. Ангелы?  Гении? Загадки древней религиозно-мистической мысли и восприятия тонкого плана...

Гесиод писал в 8-7 веке до н.э.  А значит у греков уже тогда было понимание о существовании подобных существ. 

Иллюстрация:  сцена жертвоприношения Нике на краснофигурной вазе. 450-430 гг. до Р.Х. 1839,0214.68

Сергій Чаплигін: Читаючи Бодлера...

 Читаючи Бодлера...

Сьогодні його річниця. Щось є в тій компанії «проклятих поетів та письменників» (Рембо, Нерваль, Арто, Маллярме, Бенн, Георге, Тракль, Гейм, Паунд...)

«Люблю той вік нагий, коли, теплом багатий,
Клав позолоту Феб на чистий мармур статуй,
А жінка й чоловік, моторні і міцні,
Втішалися життям без страху та брехні,
I промінь із небес їм пестив груди й спину,
Здоров'ям повнячи тілесну їх машину;
Кібела лагідна в достатку благ земних
Не мала за тягар кормить дітей своїх,
А, наче мати, всіх зарівно доглядала
I молоком сосків все суще напувала.
Могутній чоловік цінив, як вищий дар,
Жону свою, він був достойний володар,
Вона ж була як плід, без ґанджу і без цвілі,
Із чистим полиском на благороднім тілі!
Поете наших днів, коли захочеш ти
Мужчин та їх жінок величчя наготи
Побачити тепер, у душу холод рине,
I відсахнешся ти од хмурої картини:
О, гидь потворних тіл, що будять жаль і сміх!
Побачиш плюсклих тут, пузатих і кривих;
Покручені хребти; он ті гладкі, пикаті,
А ті гримлять кістьми, немов з розп'яття зняті!
Сказати б, ще дітьми користі Бог лихий
В залізо їх повив, байдужий і глухий!
А ці жінки, худі, пом'яті, блідоусті,
Страшні породження, погрузлі у розпусті;
Дівчата, що спішать до матірніх гріхів,
Заледве їхній час плодитися наспів!
Щоправда, у племен, спотворених фізично,
Новітня є краса, старим вікам незвична:
Торкнула лиця їм сердечних ран печать -
Красою туги нам її годиться звать.
Та всі ці витвори новітніх муз спізнілих
Не перешкодять нам, поріддю хворобливих,
Торгашеських часів - віддать належну дань
Пресвітлій юності з безмежжям поривань,
Веселій і ясній, як чистих вод потоки,
Котра, мов граючись, розносить на всі боки,
Як весняні квітки або небесну синь,
Свій аромат, пісні і ніжності жарінь.»
(Переклав С. Зінчук)