Олексій Дудченко: Майже міфічне походження греків: що приховує прадавня ДНК

 ​Палеогенетичний аналіз пов'язав сучасних еллінів зі славетними мікенцями та мінойцями, підтвердивши їхню глибоку автохтонність на теренах Егейського регіону. ​Ще за часів Гомера греки ідеалізували своїх мікенських «предків» в епічних поемах та класичних трагедіях, що прославляли подвиги Одіссея, царя Агамемнона та інших героїв, які то здобували прихильність олімпійських богів, то накликали на себе їхній гнів. Хоча ці літературні образи частково належали до царини художньої вигадки, вчені протягом століть палко сперечалися: чи походять сучасні греки від реальних мікенців, які створили блискучу цивілізацію, що панувала на материковій Греції та в акваторії Егейського моря приблизно з 1600 по 1200 рр. до н. е., чи прадавні мікенці безслідно зникли з цього регіону?

​Нині ж аналіз давньої ДНК переконливо свідчить: сучасні жителі Греції дійсно є генетичними нащадками мікенців, маючи лише незначну частку домішок від пізніших міграційних хвиль. До того ж, як показує дослідження, самі мікенці були тісно споріднені з більш ранніми мінойцями, представниками ще однієї великої цивілізації, яка процвітала на острові Крит із 2600 по 1400 рр. до н. е. і отримала свою назву на честь міфічного царя Міноса. ​​Матеріалом для виділення прадавньої ДНК слугували зуби 19 індивідів. Серед них:

​10 мінойців із острова Крит, які жили в період від 2900 до 1700 рр. до н. е.; ​4 мікенці з археологічних розкопок у Мікенах та інших некрополів материкової Греції (1700–1200 рр. до н. е.); ​5 представників інших ранніх землеробських культур або культур бронзової доби (5400–1340 рр. до н. е.) із територій Греції та Туреччини. ​

Шляхом порівняння 1,2 мільйона нуклеотидних послідовностей («літер» генетичного коду) цих геномів із ДНК 334 інших стародавніх людей з усього світу та 30 сучасних греків, дослідники змогли детально реконструювати карту їхніх родинних зв'язків.

​Як повідомляє міжнародна команда науковців на сторінках журналу Nature, прадавні мікенці та мінойці виявилися найближчими генетичними родичами. Обидві групи близько трьох чвертей свого генофонду успадкували від перших землеробів, які населяли Грецію та південно-західну Анатолію (територія сучасної Туреччини). Крім того, обидві культури перейняли частину ДНК від популяцій зі східного Кавказу (близько сучасного Ірану). Це вказує на ранню міграційну хвилю зі сходу, яка відбулася вже після того, як перші фермери осіли на цих землях, але ще до еволюційного розгалуження мікенців та мінойців.

​​Проте мікенці мали одну принципову генетичну відмінність. Вони несли в собі від 4% до 16% ДНК північних предків, які прийшли зі Східної Європи або Сибіру. ​«Це свідчить про те, що друга хвиля мігрантів із євразійського степу дісталася материкової Греції через Східну Європу або Вірменію, проте так і не досягла Криту», - пояснює Йосиф Лазарідіс, популяційний генетик із Гарвардського університету та один із керівників дослідження. 

Цілком очікувано, що мінойці та мікенці мали значну зовнішню схожість: художники обох культур зображували на фресках та кераміці темноволосих і карооких людей. Проте вони розмовляли й писали абсолютно різними мовами. Мікенці були набагато войовничішими, їхнє мистецтво рясніло списами та батальними сюжетами, тоді як мінойські пам'ятки майже не мають ознак мілітаризму. До речі, через використання мінойцями ієрогліфічного письма деякі археологи вважали їх нащадками єгиптян, проте генетичний аналіз повністю спростував цю гіпотезу. 

​Коли дослідники порівняли ДНК сучасних греків із геномом стародавніх мікенців, вони зафіксували вражаючу генетичну спадкоємність. Сучасні греки мають майже ідентичні пропорції тих самих предкових джерел, що й мікенці, хоча й успадкували трохи менше маркерів від давніх анатолійських землеробів і дещо більше від представників пізніших міграційних хвиль. ​«Така неперервність між мікенцями та сучасними людьми видається особливо разючою, якщо зважити на те, що Егейський регіон протягом тисячоліть був бурхливим перехрестям цивілізацій», - наголошує співавтор праці Георгіос Стаматояннопулос з Університету Вашингтона в Сіетлі.

​Це доводить, що засадничі компоненти грецького етногенезу сформувалися ще в добу бронзи, коли міграція найперших землеробів з Анатолії заклала генетичну матрицю не лише для греків, а й, за великим рахунком, для більшості європейських народів.

​«Експансія землеробських популяцій стала тим вирішальним моментом, коли базові елементи майбутнього грецького населення вже були інтегровані в регіон», – підсумовує британський археолог Колін Ренфрю з Кембриджського університету, який не брав участі в дослідженні.

​Окрім іншого, ці результати демонструють, що виділення якісної прадавньої ДНК можливе навіть у спекотному й сухому кліматі Східного Середземномор'я. Тепер науковці сподіваються реконструювати геном інших загадкових народів – наприклад, хетів, які прийшли до Анатолії до 2000 р. до н. е. і могли стати джерелом кавказького генетичного компонента в мікенців, а також принести в регіон ранні індоєвропейські мови.